
У переддень Дня захисника наша історія про кулеметника-піхотинця старшого солдата В’ячеслава Титкача із Яклич, який пройшов крізь поранення, втрати і біль війни, але попри все зумів зберегти оптимізм і віру. Спочатку телефонуємо, щоб домовитись про зустріч. У слухавку чуємо тихий, але бадьорий голос, в якому ні грама розпачу.

11 серпня в Катерининській церкві Чернігова відспівали 21-річного Євгенія Радченка. Ридали 39-річна Ірина Пац, мати, 15-річна Діана, сестра, бабусі та дідусі. Женя у третьому поколінні мав стати залізничником. Дід по батьковій лінії був машиністом, нині працює майстром у Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту.

Спаржа, бамія, артишок, люфа, момордика, мелотрія, ківано, огірдиня, бавовна, вігна, циклантера, шпинат полуничний, шафран, бенінказа, кавбуз, санбері — ці екзотичні культури цього року вперше спробувала виростити в себе у Великій Дорозі Ніжинського району 39-річна Інна Полуда.

Сільські школи часто стикаються з викликами, пов’язаними з обмеженістю ресурсів та відпливом кваліфікованих кадрів. Однак, досвід Світанківського ліцею Парафіївської селищної ради демонструє, що ці чинники не є визначальними. Протягом багатьох років цей заклад стабільно демонструє високі показники вступу випускників до провідних вищих навчальних закладів України, зокрема технічного та економічного профілю.

Сергій Виноградов – це ім’я, яке в Ічнянській громаді стало синонімом вірності своїй професії, наполегливості та великих спортивних досягнень. Його професійний шлях – це яскравий приклад відданості своїй справі. У світі великого спорту, де домінують спортивні команди з міст-мільйонників, досягнення спортсменів з невеликого села Іржавець на Ічнянщині здаються дивом.

Володимир Яковенко зібрав з городу своєї дачі, що неподалік Ніжина, чималий урожай батату – коренеплоду, який у Центральній Америці є замінником звичної для українців картоплі. У середньому з одного куща чоловік отримав три кілограми бульб, деякі вагою 800 грамів і більше.

Городнянка Оксана Кудрявцева зіткнулась з жахливим обличчям війни у перший місяць повномасштабного вторгнення. 22 березня 2022 року побратими її чоловіка повідомили про його загибель в оточеному, але незламному Маріуполі. Жінка не повірила повідомленню й берегла в душі надію, що це неправда, що Володимир не загинув, а десь живий серед поранених чи пропавши безвісти.

До ювілею Катерина Василівна готується ретельно, бо чекає на гостини аж 8 подруг, які точно пообіцяли прийти, одна ще й з тортом. Вона серед них найстарша, але у роботі не поступається, хоч у лютому перенесла операцію на одному оці, а друге взагалі не бачить.

Сучасні технології разом із інтерактивними системами дають багато можливостей для розвитку молодих людей. Щоправда далеко не всі вдаються до раціонального використання гаджетів і всесвітньої мережі, часто просто витрачаючи свій час на інтернет-ігри та розваги.

З рідного прикордоння Сумщини родині Оксани Білогур довелось виїжджати, бо лишатись там вже було неможливо. Обстріли з боку Росії набули такої сили й інтенсивності, що, забравши двох малих синів, Оксана Володимирівна виїхала подалі від того жаху – на Прилуччину. Тепер з мамою і дітьми живе у Малківці. Периодично до сім’ї з фронту навідується і батько родини.