
Вирощує 50-метрові ряди полуниці, знається на будівництві, володіє декількома деревообробними верстатами, вправно почувається за кермом автомобіля і трактора, в’яже спицями і крючком. А ще Ліля Березовська приємна співбесідниця, з нею легко і цікаво.

Городнянщина здавна має гарні традиції породного собаківництва. Мисливці утримують і розводять лайок, лягавих, гончих та норних собак, правоохоронці і прикордонники культивують собак службових порід і ще чимало земляків мають псів для охорони і для душі. Проте якось не траплялося, щоб розведенням собак хтось займався професійно на рівні розплідника,

Олексій Ганжа... Кадровий військовий. Підполковник Національної гвардії України. Війна, на жаль, нарекла його ще і Героєм. Нашому землякові назавжди двадцять вісім. Майже сім місяців минуло від того дня, коли загинув Олексій Ганжа. Рідні нацгвардійця вчаться якось жити без нього. Без сина, брата, чоловіка, тата, онука. Жити з болем, зі сльозами, зі згадками про того, кого вже ніколи в житті не побачиш.

«Скільки пройдено доріг їїногами, а скільки ділечка переробили її руки? І в дощ, і в сніг йшла Паша Петрівна на працю, торувала тяжку стежину свого життя», - так поетично сказала про односельчанку Параскевію Реву староста Оби- чівського старостинського округу Людмила Симонець. Поетично говорити і писати Людмила Михайлівна вміє. Недарма ж свого часу

У Тетяни Приходько є сопілка, ще дідова, з бузини. І вона вміє на ній грати. Щоправда, більше для себе, в режимі медитації.
– Насправді ці дві сопілки, які у мене збереглись, робив не мій дід Іван Микитович, а батько Микола Іванович, хоча обидва були організаторами, керівниками й активними учасниками ансамблю хороборських дударів. Ці сопілки у Хоробичах

Молодь - це рушійна сила, інте лектуальний і творчий потенціал якої визначає майбутнє українського суспільства. У нашому краї зростають і розвиваються талановиті юнаки та дівчата, які своїми ідеями, натхненням і наполегливістю змінюють навколишній світ. Творчу особистість видно відразу

Театр - це місце, де збігаються мрії, твориться магія, і де кожен може відчути себе часткою великої та неповторної історії.
На минулому тижні Народний аматорський театр Центру культури і дозвілля Ічнянської міської ради порадував ічнянських театралів блискавичною виставою «По-модньому» за п’єсою Михайла Старицького.

Коли почалася війна, то в перший же день він пішов до військкомату, хотіли в територіальну оборону, втім, туди не могли прийняти, сказали, що нема чого давати, і вони пішли додому. На другий день він мені телефонує і запитує, я стою чи сиджу. На що я відповіла, що стою, а він порадив мені сісти і сказав, що він мобілізувався, що їх везуть, що він уже в Рівненській

Восьмирічна Аліса, трирічна Мері та чотирирічний Лакі — єноти 26-річної Ніни Суржик, чернігівки. Раніше дівчину часто бачили з її пухнастими на стадіоні біля школи на вулиці Захисників України (колишня Одинцова). Там вона вигулювала улюбленців, оскільки неподалік винаймала квартиру.

Із року в рік на «хитрому» базарі у Талалаївці можна зустріти скромну тендітну жінку, яка продає вироби з лози. Здебільшого, це різноманітні кошики — від зовсім маленького, легенького до громіздкого, а ще — різні вази, хлібниці. Тепер є майстри, які навчилися плести вироби із різного штучного матеріалу. Можна їх знайти через інтернет на будь-який смак і гаманець. А ось