
Три роки підряд подружжя Кошків на новорічні свята прикрашають вдома живу ялинку. Тільки ось жодну лісову красуню не зрубали в лісі. Вмілими руками Володимир зробив ялинку своєї мрії - високу, струнку, пухнату.

Проте ніяких статусів не мають, тільки втрачене здоров’я. Прикро, адже місяць трудилися у неймовірно важких польових умовах, щоб будівельники не були голодні. А вдома їх чекала сім’я. У 1986 році, коли вибухнув реактор на Чорнобильській АЕС, Ніна Олександрівна та Валентина Іванівна працювали у Сосницькому ресторані «Полісся».

У грудні 1963 року в пологовому відділенні однієї з чернігівських лікарень з’явився на світ хлопчик. - Напевне, вищі сили хочуть, аби хоч ця дитина з двійні залишилася живою, - сказали акушерки, котрі приймали пологи.

Більша частина її життя, від дитинства і до зрілих років, коли вже й сім’ю створила, і кар’єру побудувала, пройшла у Борзні. Багато людей знають і поважають Людмилу Запалій, яка свого часу керувала відділом соціальної роботи у колишньому районному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді.

Минув рік, як працює депутатський корпус Чернігівської міської ради. Серед найбільш активних депутатів, яка без поважної причини не пропустила жодного засідання сесії, депутатка від партії «Рідний дім» і відома підприємниця, засновниця та керівник відомого в усьому світі бренду «Ricca Sposa» Юлія Лобачова.

Стравами Олександра Зайця родом із Гужівки смакували знамениті зірки шоу-бізнесу, серед яких Ірина Білик, Віталій Козловський та Ольга Полякова.- Приготування їжі - унікальний процес. Рецепт є лише загальною картою приготування страви.

Про його роботи знають одиниці, а його ім’я не таке вже й розкручене, як і профіль у соціальній мережі. Але все це дрібниці. Побачивши хоча б раз те, що Євген Волошин вирізає звичайнісіньким різцем, дивуєшся, чому про нього майже нічого не відомо.

Бути особистістю не навчиш, та й характер не з книжок виховується, а ось добрий приклад допомагає випрямляти спини і йти вперед. Сергію Івановичу Тєлєгіну й Борису Олександровичу Добродію (на знімку) таким прикладом стали батьки, та й, власне, саме непросте життя.

Зазвичай, мешканку селища Галину Кравченко важко застати вдома: своїм авто вона щодня буває у справах у багатьох населених пунктах нашої громади, й не тільки. Зізнатися, вона й не виглядає на свої 62 роки, та і в душі почувається молодшою. Все завдяки вірі у споконвічний постулат, що рух - це життя.

Мабуть, добре, що людям непідвладно зазирнути у власне майбутнє. Адже ж так значно простіше й спокійніше: живи собі, візуалізуй реальні події та мрій про хороше. А ще — вір, що воно обов’язково збудеться. Навіть якщо круговерть твого власного життя, набираючи зовсім інших обертів...