Леонід Кучма: «Ситуацією на Чернігівщині я незадоволений»

На зустрічі з активом області 28 грудня 2002 року Президент України Л.Д. Кучма критично охарактеризував господарську і соціальну обстановку в нашому регіоні. Він сказав: «Ситуацією на Чернігівщині я незадоволений».



Чому звільнили Миколу Бутка

Почну з питань розвитку підприємства. Практично за це звільнено попереднього керівника області. Не зайве всім нагадати деякі основоположні істини, а саме, що розвиток малого і середнього бізнесу – це магістральний шлях, яким свого часу виходили з кризи країни Західної Європи, та й Південно-Східна Азія. Звідси очевидний висновок: нам не потрібно шукати якийсь особливий український шлях. Досвід всіх згаданих країн переконливо свідчить: розвиток підприємства був головним рушієм їх позитивної економічної динаміки.

Чернігівщина, на жаль, кажу це абсолютно щиро, дає Україні приклад того, як пріоритети державної ваги на регіональному рівні повністю проігноровані. Тут ставлення до підприємства не тільки не пріоритетне, а просто зневажливе. Посудіть самі: в області на кожні 10 тисяч чоловік припадає менш як 30 малих підприємств. Це найгірший показник в Україні і значно нижчий, ніж у сусідніх Сумській та Полтавській областях.

Загалом кількість суб’єктів малого підприємництва і зайнятість населення в малому бізнесі у вашій області удвічі менша, ніж у близькій за економічною характеристикою Житомирській області. Як наслідок, житомиряни мають бюджетних надходжень від малого підприємництва у 4 рази більше, ніж на Чернігівщині. Тому звідки у такому випадку візьмуться кошти для вирішення багатьох соціальних проблем?

Ще раз наголошу: таке ставлення до малого і середнього бізнесу є неприпустимим.

Звідси моя вимога до нового керівництва: чекаю активної роботи щодо прискорення розвитку підприємництва.

Умовлянь більше не буде

Зміна керівництва регіону – це оцінка досягнутого і втраченого, реальний аналіз успіхів і невдач. Але головне – це чітка постановка завдань, що і як повинні зробити, аби докорінно покращити економічну ситуацію в області. Ситуацією на Чернігівщині я не задоволений. Думаю, що і ви погодитися зі мною. Кожен керівник області чи районної ланки в кожному регіоні України повинен чітко усвідомлювати: переконувань, прохань, а тим більше умовлянь більше не буде. Або ви чітко, повною мірою і у визначений термін виконуєте рішення глави держави, уряду, а це і власні рішення, або треба шукати нові місця роботи. Чекати більш ніхто не може – ні країна, ні я, як Президент.

Чому зникають інвестиції?

Свого часу, добре знаючи ситуацію на Чернігівщині, я підтримав вашу пропозицію щодо створення територій пріоритетного розвитку. Робилося це для додаткового стимулювання інвестиційних процесів. Загальна сума наданих пільг перевищує 11 мільйонів гривень, а в результаті маємо ситуацію, яка нікого не може влаштовувати. Скільки коштів іноземних інвестицій було залучено за два роки фізичного існування території пріоритетного розвитку? Відповідаю: жодного долара.

Інвестиційний імідж області далеко не відповідає її можливостям. І справа тут зовсім не в економічному потенціалі регіону. Все простіше - немає уваги місцевої влади до іноземних інвесторів.

Як працює промисловість?

Низка провідних підприємств регіону вже тривалий час перебуває у кризовому стані, однак активних зусиль з боку місцевої влади щодо їх оздоровлення не видно. Зокрема, у ВАТ "Чернігівавтодеталь", концерні "Чек сіл", на Прилуцькому заводі "Пожмашина" спад виробництва у поточному році (2002 рік) сягнув 21-51 відсотків, на ніжинському заводі "Сільмаш" - 75 відсотків, а прилуцький завод "Тваринмаш" взагалі стоїть. Так і не змогли налагодити нормальну роботу на ВАТ "Хімволокно - Амтел". А там чотири тисячі працівників - без роботи і зарплати.

Частка легкої промисловості, продукцією якої традиційно славилась Чернігівщина, скоротилася з 22 до 5 відсотків. Не краща ситуація в традиційно важливій харчовій галузі. Фінансовий стан підприємств - незадовільний, половина з них працює збитково.

Можливі перебої в постачанні тепла

Складною залишається ситуація в паливно-енергетичному господарстві регіону. Майже сім відсотків газу споживається без оплати, заборгованість тут зросла з початку року майже на 8 мільйонів гривень. Найгірший стан справ там, де місцевій владі цілком під силу навести порядок. Промислові підприємства області оплатили 90 відсотків одержаного газу, а комунальна теплоенергетика - лише 83%. А це означає, що можливі перебої в постачанні тепла. Хто буде відповідати перед населенням? Знову Київ?

Земля і люди

Непокоїть ситуація в аграрному секторі області. Слід віддати належне селянам області, які вже другий рік підряд збирають більше одного мільйона тонн зернових, а цього року наростили врожай на 200 тисяч тонн. Спасибі вам за це. Проте загалом валова продукція галузі зросла менш, ніж на один відсоток. У сільськогосподарських підприємствах усіх районів області продовжується скорочення поголів’я худоби. За останні роки під ніж пущені 17,5 тисяч корів.

Так і не вдалося місцевій владі забезпечити пріоритет вигідного збуту перед виробництвом. А відтак від зниження цін на 15-20 відсотків селяни області отримали понад 300 тисяч гривень збитків. В області зерно вперто обминає біржу, зате половина його пішла на продаж прямо з поля перекупникам.

Непокоїть мене те, що дуже погано розраховуються сільгосптоваровиробники із селянами - орендодавцями. Саме цим ставляться під сумнів реформи на селі. А реформу селянин буде розуміти, коли щось на подвір’ї буде. Ситуація ж на Чернігівщині практично найгірша в Україні.

Куди ми йдемо?

Тільки п’ята частина працівників одержує заробітну плату, що більш-менш забезпечує прожитковий мінімум, а кожному третьому працівникові не виплачується навіть законодавчо встановлений мінімальний рівень -165 гривень. А звідси - ефективність управління, авторитет керівників області, органів місцевої влади.

Хочу підкреслити ще раз - наступний рік є основним у перенесенні акцентів державної економічної політики на інтенсивні чинники економічного зростання. Ми продекла-рували європейський вибір! Європейський вибір - це достойне життя!

Мені б дуже хотілося, щоб моя мала Батьківщина в цьому плані не пасла останні позиції в Україні, а займала чільне місце. Тим більше, а ви це знаєте, я ніколи не відмовляв щодо підтримки. Ніколи! Але нею треба користуватися з розумом. І за вас ніхто не прийде; і працювати не буде. Прийдуть інші.

Тому я сподіваюсь, що нове керівництво сповна усвідомлює особисту відповідальність за ту ситуацію, яка склалася на Чернігівщині. Хочу бачити найближчим часом конкретні пропозиції, не програми на багатьох сторінках із закликами - підвищити, підняти, посилити -це залишимо у 2002 році. Головне для нас - підприємство і людина. Щоб у Новий рік ми увійшли з новими силами, сумлінною працею показали, що ми варті тих завдань, які стоять перед кожним із нас, перед районами, містами, регіонами, перед країною в цілому.

Хай нам щастить на цьому шляху!

Матеріал підготував О. Науменко, тижневик «7 дней» №2 (60), 8 січня 2003 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: