Таємниці смерті Протасова

Помер 61-річний Микола Протасов, один з трьох співучасників убивства журналіста Георгія Гонгадзе у 2000 році. За версією слідства, Протасов тримав Георгія, а Олексій Пукач його душив.



Протасов — колишній начальник чергової частини Головного управління карного розшуку департаменту пошуково-розшукової діяльності МВС. Був засуджений до 13 років ув'язнення та позбавлений звання полковника міліції. Його подільники Олександр Попович і Валерій Костенко — до 12 років.

Відбувати покарання всіх відправили до Менської виправної колони для колишніх правоохоронців, розташована у селищі Макошине.

Десять років Протасов відсидів. У 2018 році мав би вийти на волю. Олександр Попович ще відбуває покарання. Валерій Костенко більше року тому вийшов на волю умовно-достроково.

Пукача затримали 2009 року, на той час Костенко і Попович уже чотири роки як сиділи. У січні 2013 року четвертому фігуранту справи Гонгадзе, екс-генералу Олексію Пукачу, оголосили вирок — довічне ув'язнення. На запитання, чи зрозуміле рішення суду, Пукач відповів: «Буде зрозуміле тільки тоді, коли поруч зі мною опиняться Кучма і Литвин». Крапку в цій історії не поставлено. Не були на лаві підсудних замовники вбивства. Ще не розглянута апеляція Пукача. В березні цього року постало питання про розсекречення документів по справі Пукача. За це ратувала і представник Мирослави Гонгадзе. вдови Георгія, адвокат Валентина Теличенко. Громадський діяч Олексій Подольський, його в 2000 році теж, як і Гонгадзе, вивозили до лісу, але поблизу Прилук, побили. Проте залишили живим. На початку нинішнього року він сказав журналістам, що життю Пукача загрожує небезпека. Після цієї заяви не минуло і двох місяців, як помирає Протасов. . Отут і згадуються слова колишнього першого заступника генерального прокурора Рената Кузьміна: «Вокруг дела Гонгадзе гора трупов». Наприклад, таємнича смерть міністра МВС Юрія Кравченка. Офіційна версія — самогубство. Однак багатьом і досі невтямки, як це можна вистрелити в голову собі двічі.

За версією тюремників, засуджений Протасов тривалий час перебував на лікуванні. У нього був діагностований мієлодиспластичний синдром тромбоцитопенія тяжкого ступеня, геморагічний синдром, ішемічна хвороба серця і кардіосклероз. Розтин тіла Протасова робив експерт Менського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи Сергій Олійник.

Зрозуміло, Протасов дуже хворів. Та що призвело до хвороби? Чи не було в організмі отрут чи інших хімічних сполук? Як на мене, щоб виключити сумніви і спростувати різного роду версії, які ширяться країною, доречно було 6 відібрати зразки органів трупа на дослідження. Про результати повідомляти суспільство. Чи зроблено це було? На жаль, Сергій Анатолійович коментувати-не став.

— До нашої лікарні Протасов поступив шостого березня о 17 годині 35 хвилин з колонії. — розповідає Петро Хомрач, головний лікар Менської центральної райлікарні. — Він був у тяжкому стані, але при тямі. Захворювання системи крові, хвороби серця, органів травлення та їх ускладнення. Медична карта була ось такої товщини, — показує на пальцях (висотою із сірникову коробку. — Авт.). — У ній були описані всі діагнози хронічно хворої людини. Раніше в нашу лікарню його не привозили. Обстеження і лікування він проходив у спеціалізованій лікарні пенітенціарної служби в місті Буча Київської області. На жаль, цього разу він був нетранспортабельний, і ми мали стабілізувати його стан, щоб можна було везти до Бучі.

Поклали хворого до спеціальної палати, вона із заґратованими вікнами. До нас часто привозять хворих з колонії. Тримають їх пристебнутими наручниками і під охороною. Протасов не виняток. У якому б стані не був пацієнт — вимоги до його охорони однакові. Під палатою Протасова охороняли декілька осіб, точно більше, ніж двоє. Я, як тільки дізнався, що до нас поступила людина, котра має зв'язок зі справою Гонгадзе, пішов до неї.

Подивитися, в якому стані хворий, дізнатися, чи є претензії, побажання. Ходити сам він уже не міг. Протасов сказав, що зауважень ні до лікарів, ні до персоналу не має.

Усе необхідне лікування проводилося. Йому капали препарати крові, робили переливання. Добре, що місяців зо два до цього випадку офіцери з колонії планово здали кров. Отож у нас був запас. Хоча, наскільки мені відомо, це ніяк не було пов'язано з хворобою Протасова. Після спілкування з пацієнтом я зателефонував начальнику колонії і сповістив, що хворий потребує довгострокового лікування. Для цього треба госпіталізувати до спецзакладу. Ми його на ноги не піднімемо.

Наступного дня до лікарні приїхали начальник медслужби колонії і начальник медслужби з обласного управління пенітенціарної служби. Вони подивилися, вирішили, що ми доведемо його до стану транспортабельності.

— Петре Петровичу, людина настільки хвора, чому її не випустили умовно-достроково за станом здоров'я? Протасов хворів стільки років і був уже живий труп. Він не ніс загрози оточуючим.
— У неофіційній розмові з охоронцями я теж цікавився цим питанням. Вони сказали, що він нібито відмовився, щоб його відпустили додому.

— Чи відвідував його хтось перед смертю?
— Я нікого не бачив у робочий час. Можливо, коли мене не було. Помер він 29 березня о 23 годині 20 хвилин.

* * *

Людина, яка тяжко хворіла роками, нарешті відмучилася. Здавалося б, нічого в цьому немає. Та утаємничення історії з Протасовим з боку офіційних органів викликає багато запитань. Наприклад, чому адвокат Валентина Теличенко, яка представляла на суді інтереси Мирослави Гонгадзе. приїздила в Макошинську колонію до засуджених (!). Про те, що вона їздила в колонію, заявив на всю Україну Олексій Подольський.

Чому Валерія Костенка випустили з колони умовно-достроково, а хворого Протасова тримали до смерті?

Чому ходять чутки, що генерал Пукач не хоче до Менської установи виконання покарань? Йому безпечніше в слідчому ізоляторі СБУ у Києві?

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №16 (1510)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: