
7 вересня 2023 року страшне горе увірвалось у життя звичайної родини у Городні і сколихнуло всю Городнянщину. На фронті загинув, боронячи країну, городнянський хлопчина Данило Намись. Хлопчина – це якщо по віку. Бо Даня пішов у Небесне військо через місяць після того, як йому виповнилось 19. Як воїн. Як захисник. Як Герой…

Повертаючись із відрядження в Чернігів і не доїжджаючи трохи до села Снов’янка, ледь не проскочили чоловіка, який стояв на узбіччі з кошиками. Повернулися. Познайомилися. Розговорилися. І зрозуміли, що для більшості водіїв, які мчать по трасі, Микола – лише швидкоплинний силует з вишикуваними плетеними кошиками.

Горя в людей — через край. Всі ми йдемо через війну, як через поле мінне. Але є сім’ї, по яких кацапщина б’є ще і ще — з усіх боків. У Лизунівці такі Мехеди: Надія і Володимир. Трьох синів доля дала їм щедрою рукою. Щедрою — бо хороших синів.

Для когось квіти – це просто прикраса подвір’я, а для Тетяни Підголи з селища Парафіївка – це справжній відпочинок для душі. Попри те, що квітникарство та садівництво вимагають часу й зусиль, вона переконана: якщо до справи ставитися з любов’ю, то навіть найпримхливіші рослини ростимуть «самі собою».

Аллу Мачачу у Городні знають не тільки як метку і щиру душею соціальну працівницю. Вона ще й талановита декламаторка проникливих віршів, які звучать на багатьох урочистостях і культурних заходах у Городні. І авторка поезій, збірку яких під назвою «Мої два крила» видала міська бібліотека.

Кожна пташка в’є своє гніздо там, де їй затишно. Орнітологи можуть на цю тему годинами читати лекції. Та мені здається, що людина сповна так і не зрозуміє, що є для пташки комфорт і затишок і чому вони повертаються туди, де побачили світ.

75-річні Іван та Тамара Довгачі, чернігівці, 12 березня в Житомирі поховали свого старшого сина, 52-річного Олександра Довгача, льотчика. Командира 39-ї бригади тактичної авіації, Героя України. У той же день вийшов фільм про полковника Довгача, перший з документального серіалу «Небесні лицарі».

Днями Валентина Трейтяченко із Сосниці продала дорогу їй колекцію. У ній був глиняний посуд: горщики, глечики, макітри, гладишки, тарелі. Усе розписане власноручно. — У дитинстві я любила малювати вуглинками. Потім — гуашшю, — розказує, згадуючи, як у сьомому класі розписала стіни рідної хати в Топчіївці. На одній були коні, на другій — лебеді, на третій квітувала весна.

23 березня в Катерининському храмі попрощалися з 38-річним Дмитром Гладіренком, чернігівцем, капітаном, музикантом. Мав позивний Сократ. У травні 2022 року саксофон та фортепіано Дмитро змінив на автомат. Пішов служити добровольцем. Діма працював у військовому оркестрі, потім у філармонії. Останні кілька років грав у Палаці культури.

Із Борзни — в столицю Швеції Стокгольм днями поїхали два котобудиночки від 41-річної Людмили Блохи. Ще два готуються до відправлення в Польщу. — Мої вироби є не лише в цих країнах, а й у Нідерландах і Молдові, — говорить майстриня.