Квітковий рай Галини Міхеєнко

Доводилось чути таку фразу, що квіти – це залишки раю на землі. І таки важко не погодитися з такою думкою, адже вони прикрашають наше життя своїми різноманітними барвами та ароматами. Ранок Галина Міхеєнко починається щодня на квітнику, де вона програмує себе на вдалий та позитивний день. Квіти посідають в її житті чільне місце і якби тяжко не було в догляді за ними, жінка не відмовляється від свого захоплення.



Галина Олексіївна вже близько десяти років колекціонує різні сорти ірисів. Зараз їх налічується близько 300 й жінка не збирається зупинятися на досягнутому. Тут і американські сорти, й сорти українських селекціонерів. Своєму захопленню квітами завдячує пані Галина мамі Валентині Федорівні Заєць, яка й прищепила їй любов квітами. Щоб хоч якось віддячити своїй матусі, жінка присвятила свою колекцію ірисів саме їй.

–Люблю іриси, адже серед їхнього широкого асортименту можна обрати саме свій сорт та коліри. Тут і однотонні, і різнокольорові, і з м’яким запахом, а є й з різкішим, є низькорослі, середньорослі й високорослі сорти, – із захопленням розповідає та показує господиня. – Говорити про квіти я можу довго та багато, бо це моє захоплення, в якому я розчиняюся й відпочиваю душею. Хоч воно й вимагає чималих фізичних зусиль, але воно цього варте. Буває таке, що втомлююся й фізично, й морально, сідаю біля своїх вуликів, які розташовані біля квітнику, й відпочиваю душею. Бджоли наспівують свою мелодію, а квіти радують кольоровою гамою – це для мене справжній рай та відпочинок.



Люди, які займаються квітами – художники, які щораз малюють нові композиції новими квітами та барвами. Так і квітникарка Галина Олексіївна створює свій настрій, яким ділиться з однодумцями на різних форумах, де вони й обмінюються досвідом вирощення квітів. Господиня щороку збільшує свою колекцію й купує нові екземпляри ірисів й не лише. У її квітнику ви побачите й тюльпани, й лілії, й хризантеми, й гіацинти, й троянди, й,навіть, зберігся красивий піон, у якого є своя історія.
–Цей піон залишився ще від моєї бабусі Анісії Даніч, яка проживала в Щорському (сьогодні Сновському) районі в селі Хрінівка. Вона теж полюбляла квіти, хоча в ті нелегкі часи було не до цього, але вона все одно знаходила для них час. Так цей піон і переїхав у Городню й продовжує радувати мене своєю красою й водночас навіювати приємні спогади про бабусю.

Господиня зізнається, що не обробляє свої квіти хімією, адже вона тут живе й цим дихає. Окрім цього, жінка створює букети, якими радує городнянців і вона хоче, щоб вони теж отримували здорові та «нехімічні» композиції. Хоч хобі по вирощуванню квітів затратне, адже нові сорти коштують немало, ціни доходять й до тисячі гривень, й по 600, а є й по 200 і потрібно сталевої фізичної витримки, господиня не збирається зводити їх, а навпаки розширяє площу для квітника. Зізнається, що якби було більше місця, вона б насадила ще більше. Її іриси вже перетнули кордон України й радують своїх господарів у Білорусі, Росії та Німеччині. Вона мріє, що в майбутньому Городня теж переливатиметься та розквітатиме кольорами ірисів.

Джерело: Новини Городнянщини

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: