Симфонія в пелюстках: як у Прилуках народжуються світові шедеври ірисів

Коли дивишся на іриси прилуцького квітникаря-дослідника Геннадія Мамченка, здається, ніби хтось зумів матеріалізувати у квітах спалахи ранкового сонця, глибокі сутінки південної ночі чи ніжність пастельних акварелей. Складне гофрування та невагоме мереживо пелюсток, екзотичні силуети, що нагадують крила тропічних птахів, феєрверк фарб і пишність форм! Тут, на двох сотках присадибної ділянки, співіснують 350 сортів ірисів та три сотні експериментальних сіянців, які є фундаментом для майбутніх сортів.

Професійний підхід та імпульс до творчості

Для Геннадія Мамченка квітникарство – це і щоденна наукова праця, і головна пристрасть життя. Геннадій Сергійович – провідний фахівець Прилуцької дослідної станції ІС НААН. У робочий час він зосереджений на вивченні та гібридизації рододендронів. Проте поза роботою весь вільний час належить бородатим ірисам. Ірисами Геннадій Мамченко зацікавився у 2003 році після знайомства із селекціонером-ірисоводом із міста Тернопіль Ігорем Хорошем. Кілька придбаних тоді авторських новинок вразили пана Геннадія витонченістю ліній та глибоким ароматом. Остаточне ж усвідомлення того, що іриси – це доля, прийшло після відвідин розкішного квітучого саду іншої відомої колеги – Зінаїди Глуменко.



Геннадій Мамченко

Генетичний фонд саду Мамченка

Сьогодні на двох сотках землі зібрано унікальний генетичний матеріал. Колекція охоплює всі можливі класи бородатих ірисів – від мініатюрних карликів до розкішних високих сортів. Тут представлені світові лідери селекції: американська лінійка (шедеври Пола Блека, Кіта Кеппела, Томаса Джонсона, Майкла Саттона, Джозефа Гіо та Вільяма Меріотта); австралійська школа (роботи Беррі та Леслі Блайз, Грема Гросвенора); сорти українських селекціонерів – Алли Черногуз, Ігоря Хороша, Ірини Лукової.

Парад цвітіння: від карликів до велетнів

«Зараз у світі налічується близько 200 видів ірисів, які об’єднують понад 80 тисяч сортів. Але найбільш поширеною є група бородатих ірисів. Квітникарі люблять їх за витонченість форм і різноманітність забарвлення, елегантність та фантастичний аромат», – пояснює пан Геннадій.

Світ бородатих ірисів чітко ділиться на три основні групи, які передають одна одній естафету цвітіння:
• Карликові іриси – відкривають сезон і станом на кінець весни вже завершили своє квітування.
• Інтермедіа (середньорослі) – унікальні гібриди, отримані від схрещування карликових та високих сортів. Вони цвітуть одразу за карликами, і наразі цей період добігає кінця.
• Високі бородаті іриси – найчисленніша та найефектніша група. Наразі триває початкова фаза їхнього масового цвітіння: активно розпускається близько третини ранніх та середніх сортів.

Хроніки селекції: від тисячі невдач до визнання в AIS

Але інтереси квітникаря не обмежуються лише вирощуванням цих чудових квітів – уже понад 20 років він займається селекцією ірисів. За цей час Геннадій Сергійович створив і зареєстрував в Американській спілці ірисів (AIS) понад 15 нових сортів. Крім того, він є співавтором сорту «Барбі», зареєстрованого Прилуцькою дослідною станцією ІС НААН у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні.

Для дослідної станції основними науковими напрямами селекції та реєстрації є плодово-ягідні культури й дендрологія (наприклад, бузок і рододендрони). Іриси ж є супутньою (колекційною) культурою, якою також займається пан Геннадій разом із колективом. Тож тут маємо щасливе поєднання роботи та хобі. Колекція дослідної станції налічує понад 250 сортів ірисів.

«В основному, звичайно, це сорти американської та австралійської селекції, але є й сорти вітчизняної селекції, навіть моєї власної», – розповідає Геннадій Мамченко.

«Народження сорту триває від семи до восьми років. Щосезону я роблю близько двадцяти комбінацій схрещувань високих бородатих ірисів, збираю насіння, потім висіваю його. Далі – три роки очікування першої квітки та ще кілька років перевірки рослини на стійкість і здатність до розмноження. Лише 2-3 % від усього гібридного фонду отримують шанс на життя, решта сіянців безжально вибраковується, – розповідає Геннадій Сергійович. – Але бувають, звичайно, і щасливі винятки. Так було з моїм першим сортом «Кобзар». Перший сіянець у практиці, що розпустився (один із 300!), став новим сортом! «Кобзар» стійкий до вигорання на сонці та легкий у догляді. У 2014 році його визнали найкращим у відкритому ґрунті серед вітчизняних сортів, а у 2018 році він очолив офіційний рейтинг української селекції ірисів».

Ще один щасливий випадок – феноменальний дует («Соната Арктика» та «Ангел Вівальді»). Ці два абсолютно різні за характером сорти походять від однієї батьківської пари (Royal Sterling х «Барва»). З одинадцяти отриманих сіянців два стали тріумфаторами. «Соната Арктика» у 2018 році здобула титул найкращого сіянця, а наступного року – офіційне звання головного сорту української селекції ірисів.

Серед інших знакових досягнень науковця – сорт «Крила Титана» (висота квітконоса – до 110 см). Це унікальне поєднання малюнка пліката та надскладної гофрованої бахроми, яке у 2013 році принесло сорту перемогу на IV Всеукраїнській виставці.

Сорт «Лівий Берег» у 2015 році отримав звання «Кращий сіянець української селекції». Сорт вирізняється тривалим цвітінням, стрункістю квітконоса та стійкістю до хвороб. Квітки – біло-фіолетового забарвлення.

Окремою сторінкою в біографії селекціонера є створення сорту «Героям Небесної Сотні». Після подій Революції Гідності Українська спілка ірису ініціювала створення меморіальної квітки. На конкурсній основі шляхом анонімного голосування експерти обрали саме сіянець Геннадія Мамченка. У 2015 році сорт офіційно зареєстрували коштом спілки.

Серед останніх надбань науковця – сорт «Голос Сталі», офіційно зареєстрований у 2022 році. «Квітка зі «зламаним» кольором у темних сталевих тонах, – розповідає дослідник. – Робота над цим сортом тривала близько восьми років. Зареєстрований він в Американській спілці ірисів (AIS). А назву отримав через мою любов до важкої музики».

Родинна синергія

Попри обмежену територію саду, яка стримує промислові масштаби, Геннадій Сергійович не припиняє роботи, здійснюючи до 20 нових схрещувань щороку (це не враховуючи його роботи над ірисами на дослідній станції!). Головною опорою у цій кропіткій справі є його родина – дружина Наталія та донька Вікторія, яких він теж заразив своєю любов’ю до ірисів. Пан Геннадій переконаний: хоч селекція й забирає майже весь вільний час та потребує колосальних зусиль, момент, коли серед сотень звичайних рослин розпускається один-єдиний, ні на що не схожий шедевр, вартий кожної хвилини важкої праці.

Вибираємо правильно ділянку

Як науковець і практик, Геннадій Мамченко поділився з читачами головними секретами успішного вирощування ірисів, які допоможуть кожному квітникарю-початківцю приборкати цю витончену, але примхливу культуру.

«Агротехніка вирощування бородатих ірисів не складна. Але є деякі тонкощі, без яких неможливо виростити гарні квіти. Надмірна волога – це найбільший ворог рослини. Бородаті іриси люблять пухкі, гарно дреновані ґрунти й абсолютно не виносять застою води. У низинах, де застоюється вода, іриси випрівають та уражаються бактеріальною гниллю – захворюванням, проти якого наразі не існує ефективних препаратів. Тож, якщо на вашій ділянці близько залягають ґрунтові води, вибирайте височини або робіть посадку на гребенях заввишки 15-20 см», – розповідає науковець.

Іриси – «діти сонця», тож щоб вони гарно росли та цвіли на вашій ділянці, виберіть для них сонячне місце. Не можна садити іриси під деревами: від нестачі світла вони погано почуватимуться – не зацвітуть, хворітимуть або взагалі загинуть.

Секрети правильного догляду та живлення

Іриси потребують регулярного розпушування ґрунту та підживлення, але тут є два залізних правила: ніякої свіжої органіки! Іриси категорично не люблять свіжого гною. Органічні добрива краще вносити під попередню культуру на ділянці. Мінеральні добрива використовувати можна й треба, але масова частка азоту в них не повинна перевищувати 10-12 %, інакше рослина почне «жирувати» на шкоду цвітінню.

«Для ірисів підходять добрива, де азоту не більш як 10-12 %, проте багато фосфору та калію. Наприклад, для кореневого підживлення ірисів ми використовуємо добрива, до складу яких входить не більш як 5-12 % азоту: Яра Міла Комплекс, ROSTконцентрат Калійний (азот : фосфор : калій – 5 : 10 : 15), Супер Агро (N:P:K – 5:10:15) тощо, – пояснює пан Геннадій. – Перше підживлення проводимо після сходження снігу під час першого рихлення міжрядь, друге – перед цвітінням у фазі утворення бутона, третє – після цвітіння, на початку червня. Окрім кореневих підживлень, перед цвітінням проводимо ще й позакореневе підживлення: обробляємо листя добривом Плантафол (N:P:K – 10:54:10). Для ремонтантних сортів робимо ще одне підживлення восени. На початку вересня підживлюємо їх добривами, у складі яких узагалі немає азоту: ЕкоПлант, Agrecol (осіннє універсальне), гумат калію, деревний попіл».

Як правило, іриси достатньо ґрунтової вологи та природних опадів. Тож можна обійтися без додаткових поливів. Але в посушливі періоди міжряддя ірисів бажано поливати. Робити це треба акуратно, уникаючи потрапляння води на рослини.

Вегетативне розмноження: час ділити кущ

Ірис чудово розростається самостійно: за кілька років навколо материнської рослини утворюється пишний кущ. Проте, якщо його вчасно не розділити, коріння переплететься, кущ загуститься, а цвітіння погіршиться.

«Пересаджувати іриси треба кожні три роки, інакше вони загущуються, пригнічують один одного, гірше квітнуть, знижується їх декоративність. Я практикую щільну посадку ірисів: саджу всі групи ірисів на відстані 40 см одна від одної, хоч деякі ірисоводи й рекомендують для високих сортів витримувати відстань 70-80 см. Повертати іриси на колишнє місце можна лише через 3-4 роки», – радить пан Геннадій.

Коли садити? Ідеальний період – від початку липня до середини серпня (приблизно через три тижні після завершення цвітіння). Як ділити? Кореневище розрізають на окремі «лопатки». Не варто боятися літньої спеки – культура є дуже посухостійкою. Дочірні лопатки в цей час уже мають власне коріння, але навіть якщо його немає – наявні кореневі горбки швидко підуть у ріст. Уже за два тижні після висаджування рослина вкорінюється й випускає перше листя.

Догляд узимку

Обрізати іриси під корінь на зиму не обов’язково – це не впливає на майбутній ріст. Достатньо просто прибрати сухе листя та зів’ялі квітконоси.

Головні вороги: ірисова муха, грибкові інфекції та гнилі

Головний ворог ірисів – ірисова муха. Цей небезпечний шкідник останніми роками масово поширився в Україні. Окрім ірисової мухи, до найпоширеніших наземних шкідників ірисів належать трипси, оленка волохата, бронзівка золотиста, а до ґрунтових – совка озима, дротяники й личинки хруща. Квітникарям слід бути пильними та вчасно проводити обробку захисними препаратами.

Проти наземних шкідників пан Геннадій використовує інсектициди: Енжіо 247, Дестрой, Актара, Ампліго 150, Каліпсо; проти ґрунтових – Форс 15 G та Антихрущ.

Іриси схильні до грибкових інфекцій (плямистості, фузаріозу, іржі) та бактеріальної гнилі.

«Проти плямистості листя ефективно діють фунгіциди контактної дії на основі міді або цинку (Медян Екстра та Антракол). Серед препаратів системної дії гарно себе зарекомендували Фалькон, Солігор, Альто Супер (8-10 мл на 10 л води). Для профілактики фузаріозу використовую фунгіциди: Топсин М, Магнікур Енерджі, Фундазол. Проти іржі обробляю рослини препаратами: Медян Екстра, Флінт Стар 520, Стробі», – радить пан Геннадій.

Але якщо проти грибкових інфекцій існують ефективні хімічні засоби боротьби, то з бактеріальною (мокрою) гниллю все набагато складніше. Адже на сьогодні в Україні не існує хімічних засобів захисту від неї. Тож єдиний спосіб запобігти її розвитку – профілактичні заходи: своєчасне та часте розпушування міжрядь, розміщення ірисів на сонячній ділянці, недопущення застою ґрунтових вод, широкі міжряддя, ретельна й правильна посадка рослин.

Секрет успіху – у поєднанні любові та знань

Унікальний досвід Геннадія Мамченка доводить: успіх у вирощуванні та селекції ірисів тримається на трьох китах – якісному генетичному матеріалі, чіткому дотриманні агротехніки та любові до цих тендітних витворів природи.

Створені паном Геннадієм сорти вже вписані в історію як української, так і світової селекції. Професійні секрети захисту від шкідників, правильного живлення та ділення кущів, якими поділився прилуцький науковець, – це готовий путівник для кожного, хто прагне бачити у своєму саду ці чудові квіти.

Дотримуючись порад пана Геннадія щодо захисту від шкідників, правильного живлення та ділення кущів, кожен може спробувати виростити іриси у своєму саду. Адже момент, коли серед смарагдового листя розпускається рукотворна жива веселка, вартий кожної хвилини важкої праці.

Джерело: газета «Трудова слава», Олена Березкіна

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: