
11 березня 1943 року в селі Козари Носівського району окупанти розстріляли і спалили 4 800 місцевих жителів. Нині в селі лишилося з десяток очевидців трагедії, яким тоді вдалося врятуватися. Вони й досі з болем і сльозами пригадують ті страшні березневі дні...

«Козацькому роду нема переводу» - цей вислів й досі актуальний і влучно звучить, коли мова йде про село Козацьке, що на Бобровиччині. І господарство тут має славну назву «Козацьке», а його енергійний та небайдужий керівник гордо носить козацьке прізвище - Чубовський.

У нього козацьке прізвище - Богун. Тільки він не Іван, як легендарний полковник, а Владислав. Проте вже у свої 18 років хлопець з Чернігова ставвідомим в Україні. По-перше, він є випускником Українського фізико-математичного ліцею для обдарованих дітей...

Мільйони тонн молока, про які йшлося під час з’їздів радянської доби, починалися далеко від партійних крісел. Дію струмочки, що перетворювалися на ті «молочні ріки», брали початок у руках жінок-селянок. І один з тих струмочків «витікав» з села Дроздівка Куликівського району.

Именно такой юбилей супружеской жизни 3 марта отпраздновали черниговцы — 87-летняя Мария и 88-летний Александр Масленниковы. Им обоим свойственны чувство юмора, жизнерадостность, а памяти Марии Феодосиевны могут позавидовать и молодые.

В одном из номеров «Гарта» (N 15 за 10 апреля 2009 года) мы уже писали об этой семье из Холмов Корюковского района. В 2006 году Алла и Александр Кириченко взяли на воспитание полуторагодовалого племянника Аллы — Сергея, которому поставили диагноз ДЦП.

Новомлыновская школа хоть и небольшая (25 учеников), но и не самая маленькая в Щорском районе: есть такие,где 17 и даже 11 школьников. Но все же в нынешнем учебном году здесь нет выпускного>(для 9-того) класса, а в следующем будет всего два первых (сейчас — четыре).

31-річну Лесю Нестеренко із села Лукнове Коропського району покинув чоловік. 22-річний Женя Полянчук зібрав свої речі і поїхав у Київ на заробітки. Через деякий час сказав батькам: «Попросіть Лесю, хай піде з нашої хати. У мене є інша».

Ця зустріч була випадковою - просто важко було пройти мимо уже немолодої пари, що трудилася біля своєї оселі в Кучинівці. Чоловік рубав дрова: ніби граючись, впевненим, роками виробленим рухом, заганяв сокиру в березову колоду, а та від першого ж удару розпадалася навпіл.

В Молодіжному театрі зранку як у типовому офісі. Хтось перевдягається, обговорюючи останні плітки чи нагальні питання, хтось заварює каву, дехто проходить з діловим виглядом повз мене і видно, що людина страх як чимось заклопотана. Біля мене раз по раз зупиняються і питають, кого я чекаю тут, у його холі