
Одно из самых больших сел в Украине — Кобыжча Бобровицкого района — ведет свою историю из седой древности. Кобыжчанцы всегда помнили о своих казацких корнях, пережили татарское нашествие, голодомор, немецкие застенки.

В любую пору года и при любой погоде этого человека можно увидеть на дороге, ведущей из села Фи-лоновка Сосницкого района, где он живет, в Сосницу. С самого утра Степан Иванович отправляется в райцентр. Возвращается после обеда с небольшим узелком.

Пристроить одинокого черниговского старика в хорошие руки – дело хлопотное и денежное. Так устроен мир, все возвращается на круги своя. Глубокая старость, по сути, равна младенчеству. Старики в преклонном возрасте все больше напоминают несмышленых детей, за которыми нужен глаз да глаз.

Нашою вулицею вчителі часто водять дітей на екскурсію до лісу. Приємно дивитися на веселих і безтурботних хлопчиків і дівчаток. Ось і нинішнього літа то одна група гамірно пройде шляхом, то інша.

У наших розповідях про прийомні сім’ї, взятих під опіку дітей, дитячі будинки сімейного тилу, як правило, йдеться про маленьких дітей, що знайшли прихисток у добрих людей.

Корюківці 27-річна Марина та 25-річний Олексій Ворони на свято Івана Купала (7 липня) мали гарний: вигляд, настрій та українські костюми. Останні залишилися від весілля, яке пара відгуляла 14 червня.

Молодой папа, по образованию технолог пищевой промышленности, работает совсем не по специальности – в охранной фирме. Как и многие сейчас, на работу ездит в Киев. И уже несколько лет в свободное время пишет пьесы и сценарии.

За словами мешканців Лошакової Гути, що у Козелецькому районі, найбільш поширене прізвище в селі - Лошак. Саме таке родове ім’я має й один із тутешніх депутатів, який упродовж 35 років поспіль (!) відстоює інтереси ЛошаковоїГути у Косачівській сільраді.

Певно, з їх подачі село «Борковка», що у Менському районі, стало носити назву «Бірківка», хоча пани, вотчиною яких село колись було і від імені якого вони й отримали своє прізвище, чомусь іменуються Дуніними-Борковськими, а не Дуніними-Бірківськими.

Мы поехали в Великий Щимель Щорского района к Сергею Леонтиеву, услышав, что у него хранится дневник жизни села, который вела его покойная мать - местная учительница Любовь Филипповна. - А он сразу после приветствия: - Что снова случилось?