
Він неймовірний староста. Коли в час окупації ворожі колони їхали через Бережівку, Олександр Васильович сідав у автівку і їхав тією ж трасою у Парафіївку, де ми почали випікати хліб. Староста брав свіжі паляниці й намагався дістатися різними шляхами до села і розвезти хліб бережівцям.

Кілька разів бралася за написання цього матеріалу і чомусь відкладала. І коли вперше, ще до повномасштабної війни, відвідала США та мала так багато вражень, і вже кілька разів у час воєнний. У своїй далекій юності я була впевнена, що у США рівень життя і насправді такий низький, як нас у тім переконували

Ми продовжуємо цикл розповідей про особливу когорту людей, які спішать надати допомогу тим, хто опинився на старості в безвиході, скруті, самотності, або страждає від хвороб, через що важко виконувати навіть найелементарніші дії з самообслуговування. Мова про соціальних працівників, жоден з яких не опинився в даній професії випадково – кожен

Ніжинські підприємці Ольга та Сергій Лелетки - з категорії тих бізнесменів-мрійників, які вливалися у власну справу навпомацки, методом проб та помилок, самостверджувалися разом з молодою, самостійною, але ще не дуже досвідченою державою й потім разом з нею переживали усі політичні, економічні та соціальні проблеми, кризи, злети та падіння, аби

Жінка - окрема планета у Всесвіті. Вона невидимими струнами пов’язана з іншими жителями своєї власної планети, у неї стільки справ і турбот, обов ’язків щодо тих, хто поруч! У жінки так багато місій на Землі - божественних і буденних, піднесених і простих, зовсім не помітних, але таких важливих... І вона чудово справляється з ними, інакше вона не була б Жінкою...

Володимир Денисенко з Олешні. Село на Ріпкинщині, де є поклади глини. Майстру 57 років. З них 25 професійно займається гончарством. З родини гончарів. Батько Микола Денисенко теж був майстром. Років 20 тому в Олешні гончарювали в кожній другій хаті. А тепер, зі слів Володимира Денисенка, працюють двоє. Юрій, двоюрідний брат Володимира, і сам Володимир Денисенко.

У нас зростає справжній вундеркінд. Саме так. Без перебільшення. Третьокласник Риботинської школи Сергійко Єременко - у трійці переможців шахових турнірів у Чернігові та Кролевці, де змагалися не тільки діти, а і дорослі. А навчився гри в шахи у чотири з половиною роки.

Чекає татка не тільки дев'ятирічним синок Стасик, котрим так схожим на батька. Чекає свого рідного воїна - Олександра Зязю із Рождественського - уся родина. І те чекання - пронизане наскрізь пекучим болем. Уже рік від Олександра - жодної звісточки. Лише сповіщення - безвісти зниклим. І життя для рідних зупинилося. Триматися їм допомагає непохитна віра і надія: їхнім найрідніший у світі захисник живим...

Руслана Єфіменка поважали і цінували побратими, його думка для них була важливою, а поміж себе вони його називали Петрович. Таких людей, як він, з великим серцем і щирою душею, розповідали військові, - небагато. А коли воїн із Шабалинова загинув, то солдат, ризикуючи власним життям, дістав тіло Руслана, аби передати його рідним і вшанувати загиблого побратима. Нашому Герою навіки - 44 роки.

У кожного з нас свої спомини про 24 лютого 2022 року, день, коли ми почули страшне: «Війна розпочалася». Хоча вона розпочалася ще у 2014 році, але широким фронтом посунув агресор саме того зимового дня, коли всі українці мирно спали й не чекали нападу. Того ранку ми прийшли у редакцію і мали через декілька годин відправляти газету до друку. А оскільки