
Іван Гонуленко «накручує» понад 60 км щодня, тільки їдучи на роботу — з роботи. До несподіванок слід бути готовим, бо не завжди є кому допомогти. Адже ми тільки стартуємо разом. А з часом група, у якій може бути 50-70 і більше велосипедистів віком від 18 років, починає ділитися на групки, бо кожен їде з комфортною для нього швидкістю.

Без них не обходились ні хрестини, ні поминки. Вони згадувались у піснях і в казках. На них ворожили, щоб дізнатися про майбутнє: виявлена в начинці (клали спеціально) — до багатства, червоний — до кохання, часник — до труднощів... монетка — до грошей, перець — до випробувань.

Центр надання соціальних послуг у Городні завдяки його невгамовному колективу та директорці Наталії Семеновій давно з офіційної установи перетворився на осередок, який не тільки опікується людьми, які мають складні життєві обставини, а й є єдиним живим організмом, який зближує, єднає й надає реальну допомогу тим, хто її потребує.

Наявність інтернету та соцмереж дає можливість комунікувати й обмінюватися поглядами та думками з великою кількістю людей із будь-якого населеного пункту будь-якої країни. Тож чимало людей ведуть свої блоги на різну тематику. Наприклад, Тетяна Безкоровайна зайнялася блогерством після повернення до свого рідного села Синявка.

Городнянцю Михайлу Писарюзі 30 років. Він – старший офіцер батареї в 58-ій мотопіхотній бригаді. Закінчивши школу, юнак у 2012 році обрав цілком мирну професію – він навчався у Національному авіаційному університеті на факультеті автоматизації та комп’ютерно-інтегрованих технологій.

У житті не завжди є місце для героїчних вчинків, іноді найбільша мужність – це просто не зламатися, коли все навколо валиться. Саме з такими людьми щодня працює фахівчиня з супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Центру надання соціальних послуг Світлана Даниленко.

Якщо ви бачили розмальовані вбиральню біля стадіону і насосну станцію у молодіжному парку – вам саме час познайомитися з героями цих творінь. Це ініціативна група з молодих, та уже дорослих містян, котрим не байдужки до зовнішнього вигляду міста і молодіжної політики у ньому.

Ліс за будь-якої пори є джерелом натхнення, краси та радості спілкування з природою. По весні він вабить нас березовим сокогоном, вільховими сережками, первоцвітами й конваліями, влітку причаровує щебетом птаства, під осінь обдаровує грибами та ягодами. І навіть взимку люди їдуть сюди, аби наснажитися спокоєм засніжених галявин й красою вбраних у ніжний вельон вічнозелених сосон та ялин.

21 серпня в Чернігові попрощалися з 40-річним Романом Панкратовим. Загинув 15 серпня в Ізюмському районі на Харківщині. «Роман був комерційним директором «Епіцентру» в Чернігові. Одразу після вторгнення пішов на фронт, згодом вступив до 47-ї бригади, був кулеметником.

Ігор Павлюченко – випускник Чернігівського педагогічного інституту, вчитель історії за фахом, а ще – людина, яка присвятила своє життя поверненню втрачених імен та збереженню унікальних пам’яток рідного краю. Його видання – це не просто сухі факти, а жива, емоційна розповідь про минуле, що допомагає краще зрозуміти сьогодення.