Тихе полювання: 235 білих та гриб-гігант у два кілограми!

Традиційно восени розпочинається грибний сезон. Шанувальники тихого полювання вирушають у різні куточки області у пошуках боровиків, маслюків, опеньок, печериць та рижиків. Сьогодні збирання грибів – це не лише смачна вечеря і заготівлі на зиму, а також активний відпочинок на свіжому повітрі, дружнє спілкування, особливий вид осіннього дозвілля, який неможливо оминути увагою.

Вже два тижні поспіль ранок Тетяни Башинської з Корюківки починається з того, що вона бере свого двоколісного друга і вирушає до лісу в пошуках білих грибів. Взимку її родина полюбляє поласувати смачними закрутками. Любов до тихого полювання їй прищепила мати – Ольга Володимирівна, яка від такого дозвілля отримує неабияке задоволення, а ще таким чином нормалізує тиск.



«Цьогоріч грибів у лісі чимало, - розповідає пані Ольга. - Вже півсотні баночок самого лише білого вдалося замаринувати. А ще ж і морозимо, сушимо. Мій рекорд у цьому році 235 боровиків за день, точніше пів дня. Я завжди рахую. Самій цікаво. Шукаємо в одному й тому ж лісі. За ніч – на тих самих місцях виростають молоді красунчики. Білі гриби люблять вологу, парку тиху погоду, найкраще з туманом. І щоб температура була вище 15 градусів. Частіш за все вони ростуть там, де дуби, буки, граби, берези. Рідше в соснах. Їздимо з донькою, а на вихідних і чоловік долучається, і онучка Софія, яка у вісім років вже добре розбирається в грибах».

«Домовимося з мамою на три годинки в ліс проскочити, а виходить, що ходимо п’ять, бо не можна її від грибів відтягнути, - посміхається Тетяна. – То їй до сотні треба дозбирати, щоб рівний рахунок був, то до півтори сотні, а після недільного рекорду у 235 грибів, вже й не знаю чого очікувати...(сміється). Я теж чималенько беру – менше сотні білих за ці десять днів не було. На вихідних і Софію забрала, то вона залюбки збирала першу годину, а потім каже: «Мамо, поїхали вже додому, треба ж й іншим людям лишити».

Перші збори грибів у залежності від погодних умов, можуть бути у серпні, липні, або навіть у червні, запевняють досвідчені грибники. Якщо ж говорити про білі гриби, то вони з’являються наприкінці серпня, а здебільшого – в другій декаді вересня. Багато підосичників, підберезників, маслюків, лисичок виростає, коли після спекотних днів наступають дощі. Грибний сезон закінчується з настанням морозів. Бо, наприклад, опеньки зовсім не бояться холодів. І якщо в Корюківському, Сновському, Менському районах нині білі гриби ледь не возом возять. То для південних районів області боровик лишається царем серед грибів. Він звичайно є, але не в такій кількості. А от маслючків можна нарізати, не відходячи від лісових доріжок.



«Звичайно ми любимо білі гриби, але їх треба довго шукати, - говорить мешканка Бобровиці Аліна Кухаренко. - А маслючків – сів нарізав відро-два і додому. До речі, вони теж дуже смачні і консервовані, і смажені. А яка солянка з них – за вуха не відтягнеш. От тільки чистити їх морока. Та воно того варте».

«Ходимо до лісу і душу відвести, і щоб принести додому смачну поживу, - приєднується до розмови Ольга Томко. – У наших лісах ще багато польського гриба. Він і зовні, і за смаком схожий на білого. Зазвичай, спочатку шукаємо красенів, а вже потім у молодий сосновий ліс за маслюками. От і виходить, що і задоволення отримали, і вечерю додому привезли. На вихідних була чудова погода, то ми дітей забрали. Вони теж шукали грибів, але ми їм забороняємо брати в руки невідомі гриби. Донька Єва щось знайде і кричить: мамо, йди-но дивись...».

Загалом на світі більше 100 тисяч видів грибів. Близько третини з них – не їстівні. Інколи грибники між собою жартують: «Гриби мошна їсти всі, але деякі з них лише один раз». Тому варто бути дуже обачними під час тихого полювання і класти у кошик лише ті гриби, у яких ви впевнені на сто відсотків.

Ярослав Гика лише пару років живе в Козельці, а вже знає урожайні місця. Тому до свого кошика кладе тільки білого гриба. Інколи лисички, бо смажені вони просто незрівнянні.

«Я люблю насолодитися спокійним відпочинком в лісі. Тиша, розбавлена пташиним співом, неабияк заспокоює. Цьогоріч відкрив для себе Кіптівський ліс – краса. Їздив два дні підряд. Перший день один кошик білого, другий – два кошики. І маленькі, і такі десь грамів на двісті. Але мій рекорд з минулих років – це білий гриб у понад два кілограми. Поклав до кошика цього велетня – вже й нікуди збирати більше (сміється). Що найцікавіше: не червивий і міцний».



Я теж неабияк полюбляю тихе полювання. Тож у задоволенні собі не відмовила. У лісі, який оточує село Піски (Бобровицький район) зустріли з десяток автомобілів з київськими номерами. Виявляється столичні гості їдуть сюди за сімдесят кілометрів, аби насолодитися осіннім збиранням красенів. Та найбільше вразила розповідь місцевих мешканців, що в сезон до них в ліс навіть автобус курсує. Збирається пару десятків людей і гайда в ліс. А водій і сам не чекає, а кошик грибів та й набере. Наче на роботі був, а насолоду отримав і додому не з пустими руками. Гарна робота в грибний сезон. Навіть трохи заздрісно...

Сніжана Божок, "Чернігівщина" №37 (646) від 14 вересня 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: