Як живеться чернігівцям у санзоні під ТЕЦ? (фото)

У літньому матеріалі на нашому сайті вже піднімалася проблема викидів із чернігівської ТЕЦ, які осідають на подвір’ях громадян, що живуть поруч. Директор компанії "Технова" Олександр Корчинський тоді у відповідь на питання журналіста сказав, що житло, яке у радянські часи будувалося побіля ТЕЦ, є незаконним, і не має права там знаходитися, тому що дана територія є санітарною зоною. З іншого боку, у 1960-у році, коли будувалася ТЕЦ, на даному місці уже був хутір с. Жавинка і сільське кладовище. Коли ТЕЦ починали будувати, людей ніхто не відселяв і нове житло не пропонував.

Із 50-х років територія з цього місця і вниз у бік Лісковиці заселялася самоселами, людьми, які переїжджали до міста, і кожен брав собі ділянку землі у відповідності до своїх потреб і будувався на ній згідно своїх можливостей.

Поселення отримало традиційну назву Нахалівка, яка в народі існує і понині. Спочатку район був таким собі поселенням-привидом. У ньому жили люди, але до нього не підводилися вода, газ, ніхто не прокладав вулиць. І лише з недавнього часу поселення почало набувати рис нормальної міської околиці.

Я пройшовся по району від самого низу, і майже до воріт ТЕЦ, з метою вияснити, як місцеві жителі на сьогодні вирішують свої побутові проблеми, і чи є дійсно проблема викидів, на яку скаржилися влітку.

Маршрут починається з вулиці Кропивницького. Вона забудована переважно будиночками, яким уже багато років, але багато з них активно реконструюються, із невеликих хаток перетворюючись на цілком сучасні міні-маєтки. Вулиця не заасфальтована, але газифікована. Вода до будинків не підведена, кому треба - має йти на вулицю до колонки. Ділянки землі під будинками - приблизно по 5 соток.

Перший житель, який зустрівся на шляху, повідомив, що він живе тут не так давно, і будинок купив у попередніх власників, які і були у свій час самоселами. Земля під будинок приватизована, але сам дім у експлуатацію не зданий. На якісь опади на своїй городині не жалівся. Коли я спитав, чи не відчув він у собі зміни здоров’я на гірше після переїзду сюди, відповів заперечно. Але сказав, що так, як він тут новенький, мені б краще було поговорити з кимось із аборигенів.













   
Добре, так і зробимо. Пройшовши по вулиці далі, знаходжу ще одного дядька, і задаю питання про ТЕЦ. "Раніше, це давно було, коли мазутом топили - білизну не можна було повісити, коли вітер звідти дує. Але такого немає вже довгий час . Зараз давно вже спокійно можна білизну вивішувати, і буде все чисто." Василь живе в даному будинку із самого народження, вже 56 років. Територія під будинок була зайнята самовільно. У 80-х роках будинок за розпорядженням міської влади було мало бути знесено, і весь лівий бік вулиці мало бути виселено до новозбудованих квартир. Але всім нового житла не вистачило, і частина жителів повернулася назад, у старе житло. А на території, яку звільнили щасливі власники нових квартир у місті, скоро поселилися нові самосели, побудувавши собі будиночки на місці зруйнованих. На сьогодні його будинок приватизовано, і із ним та землею можна проводити будь-які операції.


   
Принагідно вияснив, почім можна купити хатку в цьому районі. Недалеко продається недобудова з дерева, яку почали обкладати цеглою, за 10 000 доларів.

Ідемо далі. Піднявшись праворуч нагору, до залізниці, потрапляю на вулицю Високу. Вулиця, як і попередня, теж не бачила асфальту. Але тут, на додаток до газу, будинки забезпечені централізованим водопостачанням. Земельну ділянку 6 соток дали батьку Володимира Мітуса у 1960-році. Проживає він тут із дружиною, законно прописані, зараз власник проходить процедуру приватизації будинку. На осади від ТЕЦ не жаліється, на погіршення здоров’я не скаржиться, але каже, що існує інша проблема - територія сповзає вниз. Ну і, з гірким сміхом повідомляє, що розбита грунтівка, по якій я потрапив сюди, згідно обіцянок міської влади уже була заасфальтована разів зо три. Кожен раз перед виборами приходять комісії, опитують жителів на предмет скарг щодо благоустрою. Але серйозного нічого не робиться. Цього року от - видали нові таблички з номерами будинків, і на тому все.











Володимир Мітус, живе по вул. Високій

Виходить, і сюди вітри не доносять від труби ніяких шкідливих викидів? Чи може, народ наш, який звик на все скаржитися, понавигадував? Проходжу вулицю Високу далі, до залізничної колії і вперед до ТЕЦ. Всюди вздовж колії знаходяться городи, подекуди на них працюють люди, приводячи територію в порядок чи збираючи врожаї. Не знаю, як там із попелом від вугілля, але от так, в десятку метрів від залізниці, городина, на мою думку, точно буде шкідливою просто від викидів продуктів згорання двигунів тепловозів. Якщо, звичайно, у нас не всі поїзди на сьогодні рухаються на електриці. Вже напроти ТЕЦ на одному з городів зустрічаю двох жіночок і чоловіка, і вирішую поговорити з ними на свою тему.
   
Тетяна, Світлана і Володимир живуть на іншому боці залізниці, на вулиці Заміській. Живуть все життя,  а через колії ходять обробляти свою земельну ділянку. "Білизну як тільки вивісиш - моментально чорна, - розказує Володимир. - Тут на городі теж опади бувають. Але біля дому їх більше". У їх хаті на Заміській є і газ, і каналізація, будинок узаконений, як і ця земельна ділянка. Із скарг, крім опадів, люди жаліються на сильний шум від роботи ТЕЦ, який не дозволяє спати. І та ж проблема, про яку вже чув раніше - незважаючи на регулярні обіцянки заасфальтувати вулицю - ніхто нічого так і не зробив по цей день.



Володимир, житель вулиці Заміська











   
Картина нарешті починає прояснюватися - опади таки є. Але далеко не всюди навколо ТЕЦ, а лише у безпосередній до неї близькості, у радіусі кількох сотень метрів. Перейшовши через колії, потрапляю на вулицю Заміську, яка, фактично, починається прямо від воріт ТЕЦ. Тут, я так розумію, ми і маємо отримати всі підтвердження згаданих на початку статті скарг.






   
У одному з дворів починаю розмову із молодою жіночкою, її звати Олена, і вона живе тут все життя із сестрою у батьківському будинку. Територія була зайнята батьками моєї співрозмовниці у кінці 60-х, займали тоді хто скільки міг, конкретно дана ділянка - близько 5 соток. Процедуру узаконення будинок проходить лише зараз, коли стала необхідність переукладення договору з Чернігівгазом, а зробити це можна лише на офіційно оформлене житло. Також останніх років 5 тому було укладено договір на водопостачання з Чернігівводоканалом. До цього вода подавалася від Хімволокно якимось незрозумілим, але безкоштовним способом. І була, зі слів власниці будинку, значно якіснішою і смачнішою.

"Раніше пил був жовтенький такий. А зараз, подивіться - чорний, як сажа, - підводить вона мене до підвіконня і проводить по ньому пальцем." Дрібнодисперсна фракція на підвіконні дійсно мало схожа на звичайний пил, скоріше, вона нагадує продукти згорання. "Таке у нас тут кругом - і на листях, і на городі. А раніше його не було, почалося лише цього року".



Виходить, проблема опадів таки підтвердилася. Але, здається, якогось прийнятного для всіх вирішення вона на сьогодні не має. Адже ТЕЦ не може припинити свою роботу через те, що декілька сотень жителів страждають від її викидів. А міська влада не знайде можливостей для того, щоб допомогти мешканцям санітарної зони знайти нове житло. Навпаки, зараз все робиться для того, щоб максимально узаконити їхнє там перебування і провести всі необхідні комунікації до району. Допоки ТЕЦ працюватиме на вугіллі - з опадами доведеться миритися.

Богдан Гуляй

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.