У громадах Чернігівщини облаштовують ковзанки

На вулиці — холод і не припиняються обстріли. Але сніг змінив картинку за вікнами. І з’явилися нові можливості хоч на трохи забути про тривожне сьогодення. Одна з них — ковзанки. Попри те, що дехто вважає їх облаштування під час війни нонсенсом, — одна за одною — відкриваються в громадах.

Чи не перша у 2026 році (на самому початку січня) з’явилася в Городні. Тут — на міському стадіоні — її заливають постійно, навіть коли мороз ненадовго: хто захоче, встигне отримати задоволення.

Минулої зими містяни такої теплої можливості не мали. Скучили, тож тепер, щойно відкрилася, любителі льодяних майданчиків уже тут як тут. Багато дітей ковзанка навіть від гаджетів відриває. Кататися можна безкоштовно, ще й за прокат ковзанів не треба платити.

Їх не завадило б оновити, та поки що нема фінансів, каже директор стадіону Володимир Пилипенко. Тож беруть які є. Але кататися можна тільки до сутінків через безпекову ситуацію — освітлення на стадіоні не вмикають.

«Їх бомблять, а вони ковзаються», — бурчать ті, хто завжди чимось незадоволений. Але це ковзанярів не зупиняє. Не тільки молодших, а й старше покоління. Ветерани приходять заради хокею. До війни вони грали з хокеїстами Сновська, Чернігова. Зараз грають між собою. Виходив на лід у складі команди й голова громади Андрій Богдан.

Запитую, чи збирається на ковзанку цього року.

— Дуже хочу. Якби не проблеми з ногою, уже не раз би там побував, — усміхається. Мороз же ще тримається.

У Сосниці ковзанку відкрили 13 січня. На Убеді в селищі, біля мосту, який тут називають Залізним. Хотіли раніше, та завадив снігопад — треба було чистити дороги, розповів начальник комунального підприємства «Благоустрій-Сосниця» Олександр Євченко.

Попередніми роками тут, як і в Городні, ковзанку заливали на стадіоні, а тепер вирішили облаштувати її прямо на річці.

— Чия була ідея? — питаю.

— Голови громади (Андрія Портного, — авт.). З ним і обговорювали деталі.

— Працювала техніка?

— Цього не знадобилося. Восьмеро наших працівників розчистили ділянку (вийшов майданчик 10 на 30 метрів) за чотири години, — відповідає Олександр Пилипович.

Разом з тим, не приховує, такий підхід йому не зовсім до душі:

— Коли я був молодим (зараз йому 65), — каже співрозмовник. — Ми з хлопцями не чекали, поки нам хтось зробить льодяний стадіон. Самі справлялися. Та дарма, аби тільки людям у радість було. Бо всі виснажені війною. Потрібна розрядка.

А в Мені у цей час іще заливали ковзанку. Вона на стадіоні.

— Буде хокейне поле (з бортами) розміром 30 на 60 метрів, — зазначає завідувач сектора фізичної культури і спорту Менської міськради Олександр Карпенко.

За його словами, витрати на облаштування ковзанки повністю взяла на себе міськрада. А всю необхідну роботу виконують активісти на чолі з Владиславом Авраменком.

— Влад виступив із такою ініціативою. З десяток хлопців його підтримали. Заливають ковзанку зі шлангів. Прокату ковзанів не буде, але буде освітлення. Для цього міськрада виділила генератор.

Ковзанки діють також у Ніжині, Прилуках, Носівці, Борзні. І вони не пустують. Люди намагаються скористатися можливістю не тільки відпочити, а й скинути з себе тягар, який принесла війна.

Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: