Спадковість, стабільність, переробка: Ігор Марченко будує агробізнес «преміум класу»

Ігор Марченко

У сучасному агробізнесі успіх визначається не лише кількістю гектарів, а й здатністю будувати замкнені цикли, інвестувати в людей та обирати надійних технологічних партнерів. Приклад господарства Ігоря Марченка на Прилуччині доводить: навіть у надскладні часи можна досягати європейських показників, якщо мати чітку стратегію та «преміальну» технічну підтримку. Його формула успіху – це поєднання глибокої переробки, високоефективного тваринництва та техніки, яка не підводить десятиліттями.

Техніка для роботи, коні – для душі

У селі Липове Талалаївської громади працюють два підприємства – СТОВ «Агрофірма «Горизонт» та ТОВ «Агромат». На 2400 гектарах орної землі та 500 гектарів пасовищ власник цих господарств Ігор Марченко вибудував модель, де рослинництво працює на тваринництво, а тваринництво – на сталий розвиток села.

«Імпортна техніка – для роботи, а українські коні – для душі», – каже Ігор Анатолійович.

І це не просто гарна фраза. Поруч із високотехнологічними цехами, сучасними сівалками й «зеленою лінією» тут є манеж для коней – подарунок від мецената Андрія Мілованова. Це символ того, що агро – це не лише цифри, а й стиль життя.

Тваринництво: повернення до «великого молока»

Останні роки стали для господарства часом перезавантаження молочного напрямку. Сьогодні тут утримують 200 голів дійного стада (симентали та українська чорно-ряба), а цьогоріч парк поповнили 30 нетелів породи голштин.

Результати вражають: завдяки зміні підходів до управління та призначенню нового зоотехніка, господарство за чотири місяці повернулося на показник 30 літрів молока з корови. Весь продукт – виключно екстракласу, який закуповує світовий гігант «Danone».



Українські сементали та чорнорябі дають 30 літрів молока в день

«Корми у нас завжди були гарні, але важливо було навчитися перетворювати їх на молоко, а не в гній. Сьогодні за кожною коровою є пильний догляд, і результат не забарився», – зазначає власник.

На підприємствах Ігоря Анатолійовича сьогодні працює близько однієї сотні працівників. Завдяки Марченку в навколишніх селах все ще є молодь, адже є де працювати та отримувати гідну зарплату. Здавалося б, громада мала підтримувати таких аграріїв, бо ПДФО з прозорої зарплати однієї сотні працівників – це додаткові мільйони бюджетних надходжень. Втім, політика наразі така, що землю отримують не ті, хто дає більше роботи, а ті, хто ближче до годівниці. Зрештою, таким, як Ігор Анатолійович, попри все треба робити своє.

Переробка як ключ до виживання

Ігор Марченко впевнений: майбутнє невеликих господарств – у доданій вартості. Саме тому в Липовому запустили власну переробку сої та соняшника. Все вирощене на полях підприємства повністю переробляють у себе в цехах, ще й у місцевих аграріїв докуповують.

«У нас механічна переробка, без застосування хімії, – каже завідуючий цехом Сергій Руленко. – Переробляємо небагато, близько чотирьох тисяч тонн на рік, але цей продукт якісний».

Соєва олія – це абсолютний експорт. Соняшникова ще чекає ціни на внутрішньому ринку. Макуху господарство реалізовує тваринникам та жиркомбінату. Спитаєте, навіщо вона жиркомбінату? Все просто: з допомогою харчових розчинників із макухи видавлюють олію.



Завідувач цеху Сергій Руленко та оператор Володимир Бурлай

В олійному цеху працює чотири оператори в чотири зміни, один завідувач і один підсобний працівник. Освоїти цю науку – не така вже й проста справа.

«Треба щонайменше місяців зо два вчитись, щоб зрозуміти хоча б трохи, що тут до чого», – пояснює оператор Володимир Бурдай.

Ідея запустити цех із переробки сої у Ігоря Марченка виникла досить неординарно. Зізнається, що повівся на рекламу грантів.

«Дивлюсь – гроші роздають, думаю – напишу грант і організую переробку», – посміхається аграрій.

Грант він так і не отримав, але обладнання закупив, а переробку налагодив. Принцип роботи обладнання з переробки сої схожий на той, що і в олійному цеху. На виході – олія та макуха, зі збутом яких немає проблем.

PÖTTINGER: 18 років у полі без альтернатив

Стратегічним партнером господарства вже майже два десятиліття є австрійська компанія PÖTTINGER. Співпраця з ними розпочалася у 2008 році після візиту Ігоря Марченка на завод в Австрії.

«Ми побачили австрійський підхід і зрозуміли: альтернативи немає», – згадує аграрій.

Посівний комплекс «Terrasem» – справжня легенда господарства. Він працює з 2009 року, засіваючи близько двох тисяч гектарів за сезон. Отож за весь час у господарстві комплекс відсіяв понад 24 тисячі гектарів. З обслуговування – лише регламентні роботи та заміни витравників.



Заступник директора головний інженер Михайло Прохорович порівнює техніку PÖTTINGER за якістю з хорошим «Мерседесом».

«Це – преміум у світі агро. Знайдіть сівалку якоїсь іншої фірми, яка стільки відпрацює. Знайдіть в Україні такий сервіс, коли потрібна запчастина їде на господарство вже на наступний день після запиту», – каже інженер.

За його словами, в компанії PÖTTINGER гарно налагоджений сервіс.

«З року в рік приїздить сервісний інженер, проводить повне дефектування, потім нам надсилають листи по кожній одиниці техніки. Наші спеціалісти міняють те, що необхідно. А що не міняють, компанія все одно замовляє на склад, аби в момент поломки можна було оперативно доставити та замінити. Сервіс тут, не на словах, дійсно австрійський», – пояснює Михайло Прохорович.

Регіональний менеджер компанії PÖTTINGER Богдан Мула каже, що після дефектування кожну проблемну деталь менеджери беруть на галочку.

«Якщо власник техніки вирішить, що деталь ще походить, і залишить її в роботі, компанія все рівно її замовляє і зберігає на складі. У випадку коли під час робіт щось зламається, деталь оперативно доставлять до замовника. Чому це важливо? До прикладу, кормозаготівля – це 3-5 днів. Якщо деталь їхатиме до замовника стільки часу, то це вже буде не сінаж, а Бог знає що», – пояснює важливість сервісу менеджер австрійської фірми.

Через надійність та якість техніки Ігор Марченко придбав у господарство три оборотних плуги, два культиватори, дискову борону та шестиметровий посівний комплекс «Terrasem», а також повний комплект «зеленої лінії»: косарки, ворушилки, причепи-підбирачі. Саме ця техніка забезпечує ту якість кормів, яка конвертується у високі надої.

Є у Липовому й ексклюзив, якого немає більше ніде в Україні: у господарстві працює унікальний для України причіпний силосний комбайн PÖTTINGER MEX, що заготовляє по 400 тонн силосу в день.

«Фішка» австрійської компанії – не лише сервіс, але й співпраця з громадами, де працюють їх клієнти. Отож регіональний менеджер компанії Богдан Мула передав для місцевої школи інверторний генератор «Yamaha». Політика австрійських власників PÖTTINGER – всебічна гуманітарна допомога Україні, і ця допомога не бутафорна, а справді суттєва.

На підприємствах Марченка працює близько сотні людей. Це прозорі зарплати, мільйони гривень ПДФО до бюджету громади, та найголовніше – молодь, яка залишається в селі.

«Ми – не тимчасові менеджери, ми тут живемо і вболіваємо за свій край», – каже Ігор Анатолійович. Попри складнощі із земельним законодавством та політичні виклики, він продовжує інвестувати в якість. Адже правильно побудована модель – від австрійського плуга до української ферми – дозволяє не просто виживати, а бути лідером.

Джерело: сайт газети "Чернігівщина", Віталій Назаренко, фото Миколи Тищенка

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: