Всі автори

Блог frodo

Did You Ask To Be Set Free? 0'R

17 квітня 2026 20:18 1 226

Альбом "Did You Ask To Be Set Free?" гурту As Everything Unfolds — це саме той випадок, коли емоційна інтенсивність настільки щільна, що, здається, її можна різати ножем і подавати з гарніром із підліткових екзистенційних криз. З перших секунд платівка чемно попереджає: тут буде голосно, драматично і трохи боляче — як розмова з собою о третій ночі, тільки з кращим продакшеном. Вокал Charlie Rolfe звучить так, ніби вона щойно або врятувала світ, або остаточно в ньому розчарувалася (і, чесно кажучи, обидва варіанти однаково переконливі). Музично альбом балансує десь між пост-хардкором, альтернативним металом і дуже старанною спробою змусити слухача відчути щось. І це "щось" відчувається — інколи навіть занадто. Є моменти, коли здається, що гурт настільки серйозно ставиться до власних емоці ...

Мітки: as everything unfolds, did you ask to be set free
When Love Dies 0'R

10 квітня 2026 21:43 1 257

Альбом "When Love Dies" гурту Halocene — це саме той випадок, коли ти вмикаєш музику "на фон", а отримуєш повноцінний емоційний марафон із розряду "я не просив, але дякую, тепер я трохи зруйнований". Почнемо з настрою: якщо коротко, то любов тут не просто померла — її ще й урочисто поховали, написали про це концептуальний альбом і видали це як терапію. Причому терапію не для слухача, а, здається, для самих музикантів. Слухач же просто випадково потрапив на цей сеанс групової рефлексії. Звуково альбом балансує десь між альтернативним роком і дуже старанним прагненням звучати "максимально драматично". Вокал — сильний, емоційний, іноді настільки, що хочеться перевірити, чи все в житті у виконавиці справді так погано, чи це просто професіоналізм. Спойлер: швидше друге, але подається як перше. Тексти — окрема ...

Мітки: halocene, when love dies
No Spell for Moving Water 0'R

20 березня 2026 13:03 2 348

Альбом "No Spell for Moving Water" швейцарського гурту Velvet Two Stripes — це той випадок, коли ти вмикаєш музику "на фон", а вона раптом починає поводитися так, ніби саме вона тут головна, а ти — просто статист із навушниками. З перших хвилин альбом намагається переконати слухача, що старий добрий гаражний рок нікуди не подівся — він просто переїхав у трохи стильніший гараж, де є вінтажні підсилювачі, трохи пилу з 70-х і впевненість, що гітарний риф може вирішити більшість життєвих проблем. І, чесно кажучи, Velvet Two Stripes звучать так, ніби вони справді в це вірять. Гітари тут хрумтять і скрегочуть із такою відданістю справі, ніби кожен риф проходив суворий відбір: "Чи достатньо він нахабний? Чи достатньо він нагадує, що рок-музика колись була небезпечною?" Вокал подається з легкою недб ...

Мітки: velvet two stripes, no spell for moving water
Until You're Satisfied 0'R

14 березня 2026 22:22 0 305

Альбом "Until You're Satisfied" від британського гурту Yonaka — це той випадок, коли назва звучить як обіцянка слухачеві, а на практиці більше схожа на попередження: слухати доведеться аж поки ви не будете задоволені. А коли це станеться — питання відкрите. З першого ж треку стає зрозуміло, що гурт намагається бути одночасно всім: альтернативним роком, трохи попом, трохи інді, трохи гімном для стадіонів і ще трохи музикою для драматичних сторіс в Instagram. У результаті виходить такий собі музичний "шведський стіл", де начебто всього багато, але після третьої ложки розумієш, що всі страви приправлені одним і тим самим соусом — енергійним, але підозріло знайомим. Фронтвумен Theresa Jarvis чесно намагається витягнути альбом своєю харизмою та емоційністю. Її вокал звучить так, ніби вона щойно посварил ...

Мітки: yonaka, until you're satisfied
The Beast Goes On 0'R

4 березня 2026 15:12 1 298

Є альбоми, які "йдуть у вічність". Є такі, що "ламають систему". А є "The Beast Goes On" — альбом, який впевнено заходить у кімнату в блискучих чоботях на платформі й оголошує: "Рок не помер, він просто зробив макіяж". Starbenders поводяться так, ніби щойно телепортувалися з 1974-го, прихопивши з собою валізу з блискітками, драм-машину настрою "все занадто" і повну впевненість, що драматичність — це базова потреба людини. Іронія в тому, що вони роблять це настільки серйозно, що стає смішно. А потім — знову круто. Гітари тут не просто звучать — вони позують. Барабани не відбивають ритм — вони марширують у параді самолюбства. А вокал подається так, ніби кожен рядок — це або кінець світу, або початок дуже токсичних стосунків. І, чесно кажучи, це працює. Тексти балансують між "я розіб’ ...

Мітки: starbenders, the beast goes on
New York 0'R

2 лютого 2026 22:43 1 477

Marmozets — “New York”: місто мрій, крикливі гітари й трохи паніки Пісня “New York” від Marmozets звучить так, ніби хтось уперше прилетів у мегаполіс, побачив ціни на оренду житла й вирішив негайно виговоритися у мікрофон. І зробив це дуже голосно. З перших секунд композиція стрибає на слухача, як енергійний пес, якого давно не виводили на прогулянку. Вокал Беккі — головна атракція треку: вона кричить, співає, напівістерично захоплюється й так само напівістерично лякається Нью-Йорка. Схоже, місто тут не стільки географічне місце, скільки емоційний стан: трохи мрії, трохи тривоги й багато шуму. Інструментально “New York” — це хаотичний, але добре контрольований безлад. Гітари ріжуть повітря, ритм-секція не дає шансу перепочити, а паузи з’являються рівно нас ...

Мітки: marmozets, new york
Until The End 0'R

18 грудня 2025 09:23 1 650

Здається, “Until The End” — це той випадок, коли прогресив-метал гурт вирішив: «А давайте зробимо все й одразу, але щоб ніхто не образився». Myrath беруть свою фірмову східну екзотику, полірують її до дзеркального блиску й обережно кладуть у формат, який настільки радіофрендлі, що аж страшно. Поява Elize Ryd у треку — як запрошення шеф-кухаря з мішленівською зіркою додати кетчупу до авторської страви. Її вокал, бездоганний і кришталево чистий, настільки правильний, що хочеться перевірити, чи не був він згенерований у лабораторії «ідеального симфо-металу». Контрасту? Напруги? Ні, дякуємо — тут у нас гармонія, мир і світло в кінці тунелю вже з першого приспіву. Композиція впевнено рухається за маршрутом «куплет — передприспів — великий емоційний ...

Мітки: until the end, myrath, elize ryd
Trust 0'R

8 грудня 2025 07:47 0 491

"Trust" — це як метал-піца, зроблена "за рецептами". Відразу видно: дієт не ведуть, калорій — повна упаковка. Альбом без зайвих вагань звалює на слухача: гітарні рифи, ритм-секція, яка б’є, як будильник о 7 ранку після п’ятничної гулянки, і голос вокалістки, що вміє бути ніжним, а за потреби — грізним. Вокал — однозначно сильний козир. Тут чисті, майже поп-мелодії, і металева агресія — іноді в одну секунду, іноді в ту ж пісню. Іноді здається: "О, зараз буде балада", — а це вже ревіння й breakdown. Іноді навпаки — сумішні мелодії, які пристойно тримають баланс між "хочу розкачатись" і "можливо, посиджу з закритими очима". Але — чи не занадто вже "за шаблоном"? Уся ця потужність і широкі вокальні можливості — з одного боку плюс. Але з іншого — "Trus ...

Мітки: trust, never obey again
Abyss – The Final Chapter 0'R

30 листопада 2025 19:40 0 521

Новий альбом Annisokay — "Abyss – The Final Chapter" — це саме той момент, коли гурт урочисто заявляє: "У нас є ще трохи драматичності в запасі, і ми збираємося вилити її на вас усіма доступними способами". І вони справді виливають — місцями відрами. Уже з перших треків стає зрозуміло, що Annisokay вперто відмовляються бути просто металкор-групою. Вони хочуть бути надмірно металкор-групою: з епічними приспівами, атмосферними синтами та таким числом брейкдаунів, що можна було б відкривати цех із виробництва музичних бетонобійок. І якщо комусь здається, що "емоційно" — це про тонкий ліризм, то хлопці швидко пояснюють: ні, це коли вокаліст кричить так, ніби йому пообіцяли, що це допоможе врятувати Всесвіт. Звук — як завжди: чистий вокал гладкіший за полірований мармур, скріми & ...

Мітки: abyss – the final chapter, annisokay
World Domination 0'R

26 листопада 2025 19:24 0 571

"World Domination" — це той випадок, коли гурт Blood Command заходить у кімнату, голосно заявляє: "Ми захопимо світ!", і одразу ж спотикається об власний кабель. Але, до честі музикантів, вони падають з таким панком, грацією та глітером, що ти вже не знаєш, чи то їм співчувати, чи почати танцювати. Альбом звучить так, ніби хтось увімкнув одночасно три різні плейлисти: один для вечірки, один для зомбі-апокаліпсису і один для дівочого гурту, який вирішив перейти на крикотерапію. І дивним чином усе це працює — або принаймні створює ілюзію, що працює, якщо увімкнути поголосніше. Вокал тут змінюються так часто, що здається, ніби в гурті існує внутрішній корпоративний конфлікт, і кожен учасник отримав по півхвилини ефірного часу, щоби довести, чому саме він має бути обличчям світового панування. А інструмента ...

Мітки: world domination, blood command