Мобільна версія сайту
Блог frodo
-
Jagged Little Pill
Якщо у 1995 році хтось шукав спокійну музику для медитації, то "Jagged Little Pill" Аланіс Моріссетт був останнім, що варто було вмикати. Це альбом, який звучить так, ніби щоденник після важкого розриву стосунків випадково під'єднали до електрогітари й дозволили йому очолити світові чарти.
Аланіс не просто співає — вона емоційно атакує слухача. Її голос постійно балансує між «я все зрозуміла» і «я зараз розіб'ю тобі машину». Після кількох пісень складається враження, що перепросити перед нею хочеться навіть тим, хто народився через десять років після виходу альбому.
Найвідоміший трек "You Oughta Know" — це офіційний гімн усіх людей, які казали: «Та я вже давно його(її) забув(ла)», а потім написали тридцятисторінковий пост про свої почуття. Настільки переконливо злитися в музиці —
...
-
From The Pyre
"From The Pyre": коли театральний гурт випадково вступив до аспірантури з апокаліпсису.
Після дебютного "Prelude to Ecstasy" гурт The Last Dinner Party опинився у незручному становищі: потрібно було довести, що вони не просто п'ятеро людей, які знайшли найдорожчий магазин оксамитових корсетів у Лондоні. На щастя, "From The Pyre" вирішує цю проблему радикально — тепер вони ще й знайшли бібліотеку, кафедру міфології та запас латинських висловів на три покоління вперед.
Перші хвилини альбому створюють враження, ніби тебе запросили не на концерт, а на судний день, який курирує артдиректор Gucci. Тут є святі, коси, рушниці, дерева, вогонь, апокаліпсис і стільки символізму, що Дан Браун тихенько записується на курси підвищення кваліфікації.
Музично все звучить так, ніби Queen, Florence + The Machine, Kate Bush і теат
...
-
Scream
Якщо ви коли-небудь замислювалися, що буде, якщо змішати літр адреналіну, промисловий запас гітарного дисторшну й драматизм рівня "кінець світу вже завтра", то "Scream" від Skillet — готова відповідь.
Пісня не просить вас її слухати — вона буквально вривається у вуха, хапає за комір і кричить: "ВІДЧУЙ ЩОСЬ НЕГАЙНО!". І якщо раптом ви не відчули, не хвилюйтеся: через наступний приспів вона повторить це ще голосніше.
Вокал Джона Купера настільки заряджений емоціями, ніби він щойно дізнався, що останній шматок піци хтось уже з'їв. Гітари працюють у режимі "жодної пощади", барабани впевнено нагадують, що сусіди теж повинні знати, яку музику ви слухаєте.
Лірично все серйозно: внутрішні конфлікти, боротьба, емоції, які рвуться назовні. Але назва "Scream" настільки чесна, що навіть маркетологи позаздрили б — жодних прихованих
...
-
Dear God
Якщо вірити назві "Dear God", новий альбом The Pretty Reckless мав би звучати як лист у небо, написаний у момент екзистенційної кризи, бажано під дощем, у шкірянці й з розмазаною підводкою. І, чесно кажучи, він майже таким і вийшов — тільки замість листа до Бога тут радше щоденник людини, яка вирішила, що драматичність сама по собі є музичним жанром.
The Pretty Reckless традиційно роблять те, що вміють найкраще: беруть рок-енергетику, додають трохи готичного присмаку, трохи пост-гранжу і щедро поливають усе це відчуттям "я пережила щось велике, і ти зараз теж це переживеш, навіть якщо не просив". Але цього разу масштаби переживань настільки великі, що інколи здається: альбом не стільки слухаєш, скільки тобі його урочисто декламують з підвищеної сцени, де кожен трек — це маленький апокаліпсис емоцій.
Тексти на "De
...
-
The Wow! Signal
Після двадцяти з гаком років кар'єри Muse продовжують робити те, що вміють найкраще: поводитися так, ніби кожна нова пісня — це фінальна битва за долю Всесвіту. "The Wow! Signal" не просто альбом — це аудіоверсія людини, яка замість "доброго ранку" запускає феєрверк, церковний хор і міжконтинентальну ракету.
Метью Белламі, здається, досі переконаний, що якщо не згадати квантову фізику, штучний інтелект, іншопланетян, кінець цивілізації та духовне прозріння хоча б у трьох композиціях поспіль, то альбом автоматично не пройде сертифікацію як реліз Muse. Цього разу концепція крутиться навколо знаменитого сигналу Wow!, але складається враження, що справжній сигнал надходив із пульта звукорежисера: "Додайте ще струнних. Ні, ще. І хор. І лазери. Лазери мають бути чутні".
Музично це класичний Muse у режимі "усі ручки вправо". Гі
...
-
R.I.P.
Якщо вам колись здавалося, що розрив стосунків — це просто сумна подія, то Motionless in White готові довести: ні, це повноцінний похорон із симфонічним супроводом, театральним освітленням і обов'язковою фотосесією на цвинтарі. Саме такою постає "R.I.P." — похмурий дует із Скайлар Грей, де емоції викручено настільки, що навіть середньовічні трубадури сказали б: "Трохи спокійніше, друзі".
Вокал Скайлар Грей тут працює як преміальна опція до базового пакета "екзистенційна криза". Поки Кріс Черуллі драматично переживає наслідки чергового апокаліпсису у власному серці, Скайлар з'являється, щоб додати атмосфері ще кілька шарів красивої безнадії. В результаті складається враження, що пісня не просто сумує — вона активно претендує на титул найтрагічнішої події після падіння Римської імперії.
Музично трек нагадує
...
-
Sanctuary
Після багатьох років творчих пошуків, саундтреків до всього, що рухається, і періодичних нагадувань світу про те, що так, Evanescence все ще існує, гурт нарешті повернувся з альбомом "Sanctuary". І якщо ви думали, що це буде ще одна порція готичного страждання під акомпанемент фортепіано та дощу за вікном — вітаю, ви маєте рацію. Але лише частково.
На "Sanctuary" Evanescence ніби вирішили: "А що, як ми залишимо весь наш фірмовий драматизм, але додамо трохи сучасного металу, електроніки та екзистенційної тривоги зразка 2026 року?" Результат нагадує зустріч старої доброї готичної королеви з продюсером, який щойно відкрив для себе всі плагіни в студії. Amy Lee, як і раніше, співає так, ніби одночасно переживає кінець світу, кінець стосунків і кінець запасу кави в домі.
Пісні на кшталт "Who Will You Follow" та "Tell Me When You've
...
-
Roses + 1'R
Іноді здається, що Widowspeak записують не альбоми, а саундтреки для кав’ярень, де бариста читає Керуака, поки миготить гірлянда з AliExpress. І ось "Roses" — черговий доказ того, що гурт уперто відмовляється виходити із власної комфортної туманної кімнати, де завжди п’ята вечора, трохи пилюки в сонячному промені й емоційна температура "ледь сумно".
Гітари ліниво пливуть, вокал Моллі Гамільтон звучить так, ніби вона співає вам колискову після трьох келихів вина. І найкумедніше — це працює. Хочеться іронізувати, але "Roses" затягує своєю неквапною меланхолією, як серіал, де нічого не відбувається, але ти дивишся вже шосту серію поспіль.
Треки на кшталт “If You Change” чи “Soft Cover” настільки делікатні, що їх можна випадково здути протягом. У певний момент здається, що гурт принципово уник
...
-
CO.WAR.DICE.
Після восьми років мовчання Marmozets повернулися з альбомом — і це звучить так, ніби гурт одночасно пережив екзистенційну кризу, марафон серіалів на Netflix і дуже емоційну поїздку в IKEA.
Платівка стартує з "A Kiss From A Mother" — пісні, яка починається як саундтрек до вестерну, а закінчується так, ніби хтось випадково ввімкнув одразу три педалі дисторшну й відкрив портал у 2014 рік. І тут головна проблема альбому: він страшенно хоче нагадати, що Marmozets досі "ті самі шалені діти з мат-року", але вже з іпотекою, сімейним мобільним тарифом і болями в попереку.
"New York" — це окрема історія. Трек настільки відчайдушно намагається бути хаотично-панк-ностальгічним, що в якийсь момент починає здаватися рекламним роликом дешевих кедів для покоління, яке досі згадує "золоту еру інтернету". І так, якщо вам здалося,
...
-
Who Will You Follow
«Who Will You Follow» — це той рідкісний випадок, коли гурт ніби одночасно свариться зі світом, із собою і з погано налаштованим компресором на студії. Evanescence вкотре дістають із шафи весь арсенал: трагічний вокал, готичну драму і відчуття, ніби зараз або почнеться апокаліпсис, або хтось просто вимкне світло в репетиційній.
Трек звучить так, ніби Емі Лі стоїть посеред руїн цивілізації й питає слухача: «Ну і за ким ти підеш?», а слухач у цей момент гарячково намагається зрозуміти, де закінчується приспів і починається черговий шар пафосу. Гітари гуркочуть із серйозністю людей, які щойно прочитали цитату Ніцше в Instagram і тепер мають місію донести біль людства через дисторшн.
Втім, у цьому є своя чарівність. Evanescence настільки віддані власному стилю, що навіть через роки звучать так, ніби 2004-й ніколи не закінчу
...
58
Мітки блогу
Популярне за тиждень
-
frodo
From The Pyre
коментарів: 1
Активні коментатори
Статистика сервісу
-
989 блогів
-
13185 повідомлень
Експорт новин
