• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Блоги » Олександр Ломако » Встановлено та оприлюднено імена 14 191 жертв Биківні. Ми пам'ятаємо


Встановлено та оприлюднено імена 14 191 жертв Биківні. Ми пам'ятаємо

14 Мая 2009 20:20   Просмотров: 4251
Метки: ссср, тоталітаризм, биківня, злочин
17 травня - День пам'яті політичних репресій. Тут є ті, хто стверджує, що в СССР політичних репресій не було, а якщо і були - намагається їх виправдати. Для мене, як нормальної людини, виправдовувати репресивний апарат та його злочини в СССР, в першу чергу, сталінські, це майже те ж саме, що виправдовувати злочини Німеччини в 1941-45 роках на нашій території.

Одним із символів злочинів Сталіна проти українського народу є Биківня. Всі проїджали це місце - ліворуч на київській трасі, перед вїздом в місто якщо їхати з Чернігова. 

У 1936 році тут було створено спецоб’єкт, який суворо охоронявся НКВД, а вже 20 березня 1937 р. Президією Київської міської ради о 2-й годині ночі було прийнято таємну постанову про відведення та відмежування землі для спеціальних потреб.

Ця земля стала місцем поховань для розстріляних у Києві за рішенням судів та позасудових органів. Вироки виконувалися в підвалах приміщення Київського обласного управління НКВД, звідки тіла вночі відвозили до Биківні. Перед радянсько-німецькою війною заарештованих знищували безпосередньо біля виритих у лісі ям.

Уже документально доведено, що Биківня стала останнім притулком для тисяч жертв, серед яких фундатор Академії мистецтв, професор Київського художнього інституту М. Бойчук, письменник Я. Савченко, поети М. Семенко й М. Скуба, художник, член Президії Академії наук УРСР, директор інституту економіки О. Асаткін.

Сьогодні виявлено 18 таких місць захоронень жертв масових політичних репресій 1937–1941рр. зокрема: місце, де згодом збудовано Центральний універмаг в Хмельницькому, парк культури і відпочинку у Вінниці, 9-й кілометр Запорізького шосе, центральне міське кладовище в Сумах.

Биківнянський архіпелаг розкинувся по всій Україні...

Сьогодні в приміщенні СБУ відбулися громадські слухання на тему: "Трагедія Биківні: Як це було?". Співробідники Служби безпеки провели колосальну роботу. В 2005 році був відкриті архіви та історики отримали дотуп для документів, які пролили світло на ту страшну трегедію. Наголошу, що це лише частина матеріалів, адже основні матеріали знаходяться в Москві. З зрозумілих причин, московські "колеги" архіви відкрити зараз не готові. 

Під час громадських слухань були озвучені страшні факти:

- “Ці місця ретельно приховували: там зводили режимні об’єкти КГБ, розгортали будівельні майданчики, на глибині 2,5м поховання заливали бетоном або ж місцевість розрівнювали бульдозерами і висаджували дерева. У Харкові таке місце охоронялося і значилося як поховання німецьких дезертирів та хворих на інфекційні хвороби (тиф), щоб люди боялися навіть наближатися туди”, – розповів Василь Даниленко.

Ті 15 тисяч прізвищ, що оприлюднить СБУ - поки крапля в морі. Але це вже прорив. В Німеччині встановили та зафіксували прізвища всіх, хто загинув в період влади Гітлера. Або від нациських репресій, або в рядах німецької армії. Можливо, колись і ми знатимемо прізвища всіх, хто загинув від рук радянської влади, від рук німецької та інших армій та всі інші жерви страшного 20 століття.

Точну кількість жертв сталінських репресій сьогодні ще назвати важко. Але очевидно, що ця кількість вимірюється міліонами жертв.

Биківня стала символом тоталітарного режиму для тисяч українців. Розкриття усієї правди про цю трагедію стане ще однією важливою віхою з тих, які дозволять в повній мірі усвідомити глибину жахливої суті тоталітаризму.



На Биківському цвинтарі (Василь Симоненко)


Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил –
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.
Мільярди вір зариті в чорнозем,
Мільярди щасть, розвіяні у прах.
Душа болить. Палає лютий розум.
І ненависть регоче на вітрах.
Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо від прокльонів посіріле,
Напевно б, репнуло, від сорому й хули
Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
Уже народ – одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.
Розтерзані, зацьковані, убиті
Підводяться і йдуть чинити суд,
І їх прокльони, злі, несамовиті,
Впадуть на душі плісняві і ситі,
І загойдають дерева на вітті
Апостолів, злочинців і облуд.

* * *

1962 року В. Симоненко разом з А. Горською та Л. Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. Після цього його було декілька разів жорстоко побито, унаслідок чого помер від швидкоплинної хвороби нирок у 1963...

Але Симоненко в одному з віршів зробив пророчий прогноз. Радянська імперія, імперія зла впала. В кінці 80-х років громадськість почала дізнаватися правду про її злочини. В тому числі, про Биківню. Хочеться зауважити, що радянська влада підло брехала протягом свого існування та називала поховання в Биківня - "роботою" фашистів в 1941-43 роках. Правда про Биківню стала одним з каменів, який остаточно зруйнував Радянський Союз. 


Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множитья, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі переверні й приблуди
І сотні завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте вироків ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
Добавить в:
 
 


Центр Комплект