«Чотири роки їв чорнобильську рибу і не свічуся»

Родина Кіротів живе на краю Тиниці Бахмацького району. Хазяїн, 58-річний Олександр Миколайович, вимощує плиткою двір.


Олександр Кірота

— Картоплі садили не багато, два гектари. А виросло нормально, вже і викопали, — каже Олександр Кірота. — Купують у нас по три гривні. Із Херсона машина з кавунами приїхала. Міняють. Сусід брав, казав, ягода гірша, ніж раніше. Та і міняти не вигідно. Кавун по шість-сім гривень продають, а картоплю за безцінь хочуть брати. Міняють два кілограми картоплі на кіло кавуна. Що ж це за ціна? Як ми вкладаємо у неї, за моїми підрахунками, у два рази більше. Виходить, люди ще в програші. Поки активної скупки немає, приводжу двір до ладу. Ще погріб треба до зими вкрити.

Я вже на пенсії. Працював у міліції. Останні чотири роки був у Чорнобилі, в охороні. їздив вахтовим методом. 15 днів одбув — половину місяця вдома. Стояли в 35-кілометровій зоні від Прип’яті. Ловили крадіїв металу.

— Руки-ноги скручували, наручники вдягали?

— Та ні. Куди ж їм вже тікати, як на гарячому спіймали? Чимало їх було. Здавали в райвідділи. А там вже суди вирішували. Інколи, було, річка їх рятувала. Поки ми її обійдемо, вони за зону вийшли — і шукай, де хочеш. Кругом ліс. В основному ходило місцеве населення. Яка ж там робота у людей, що живуть
кругом зони? А їсти ж за щось треба. У сезон гриби, ягоди збирають, здають. І ми збирали, але тільки з чистої зони.

Рибу в річці люди ловлять, і ми їли. Мутантів-гігантів не бачив. Бачите, живий, здоровий і не свічуся.

Жінка Наталя, їй 45 років, працювала на хлібозаводі і вдома усіляку випічку пекла. А тепер часу немає. Син Микола у Києві, в Нацгвардії. До нас рідко приїжджає. Як вихідних багато, два-три дні, тоді вже з невісткою і онукою їдуть. Іде на роботу — внучка ще спить, приходить — вже спить.

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №36 (1687), 6 вересня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: