Як рвонуло, ніхто до нас і не заходив, нічого не казали. А стільки техніки мимо двору пройшло!..

67-річний Валентин Золотин живе в крайній хаті селища Мрин.

З ним 40-річний син Сергій Золотин та невістка, 22-річна Сніжана і малий Станіслав.


Зліва направо: Сергій, Валентин, Сніжана та Станіслав

— Чоловік на рік менший за мою мамку, — сміється молода дружина.

— Мамин однокласник, може?

— Ні, вони з Західної. Вже давно переїхали в Плоске (село поряд з Мрином).

Познайомив друг, який живе зі Сніжаниною сестрою. Разом чотири роки, розписалися.

Сергій будівельник, їздить «по шабашах» зі Сніжаниним вітчимом Андрієм. Вітчим повернувся з АТО.

Два з половиною кілометри відділяють двір від одного з найбільших в Україні підземних сховищ газу.

— Друге по величині, — поправляє Сергій. — Працював там на будівництві. Зводив нову компресорну з 2002 по 2007 рік. А ще років 40 тому батько там теж будував.

— А охоронцем влаштуватися не пробували?

— Ні. Зараз туди і не рвуться. То раніше була охорона від підприємства, багато платили, влаштуватися важко було. Зараз там Державна служба охорони.

— Газом від сховища не воняє?

— Раз було тягнуло, коли там гахнуло, у 2016 році. То ще вітер не на нас був. Запах як з конфорки, хоч сам газ без запаху, його ароматизують. Добавляють присадку (рідину), яка запах дає.

— Газом воняло і так гуло, що в хаті чутно було, — згадує Валентин Петрович. — Сизий стовп газу в небо йшов.

Відселятися ніхто не предлагав, і ми самі про допомогу не просили.

Це тільки раз за все наше життя тут аварія сталася. В армію пішов в 1970 році — сховище вже було. А в цій хаті з 1974-го.

Спочатку ніхто не злякався, — воно ж часто буває, як пробивають скважину, гул іде. А це гухнуло. Хлопок і свист почався. Вночі. Встали — вже гуло і стовп. Спочатку газ, потім пішла вода з глиною. Це вже коли чистили.

— Попоходили, мабуть, до вас тоді?

— Та нікого не було, — каже Валентин Петрович. — Кому ми нужні.

Тільки техніка повз двір їхала. Через Ніжин не пускали. Великі крани, заглушки везли. Пожежні машини.

У Валентина Петровича і його дружини Віри Олексіївни четверо дітей. Дочка Наталія, син Олександр та дочка Тетяна живуть у Чернігові. Дев’ять онуків і двоє правнуків.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №18 (1669), 3 травня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: