Україна чекає на Анну

Середа, 1 березня 2017 17:09 | Переглядів: 5426 | Обновлено 7 березня 2017 14:30

Шістнадцятирічна Анна Капелюха з Чернігова вже півроку живе і навчається в американському місті Шривпорт у штаті Луїзіана. Вона - студент за обміном популярної програми FLEX. Тисячі кілометрів, моря і океан розділяють її з мамою, татом, сестрою і всією ріднею, друзями, школою та всім, що дороге.

Щосуботи ввечері Анна телефонує додому.

Як добре, що є Skype! Можливість чути й бачити рідних хоча б з екрана монітору - велике щастя.

А ще - нагода розповісти про побачене, вражаюче, те, що надихає і вселяє надію на краще життя.

За віком - у 10-му класі, за рівнем знань - у 12-му

У суботу родина Капелюх прикута до комп’ютера - рідні чекають на віртуальну зустріч з Анною. «Як вона там? Чи не хворіє?» - вертиться в голові Аніної мами Ганни Миколаївни.

- Усе добре!- радісним голосом повідомляє пані Ганна. - Сьогодні донька розповідала, що їй вручили грамоту про успішне завершення першого семестру як найкращій учениці. Також отримала сертифікат програми Premiere Pro. Раділа успіхам у навчанні, задоволена своєю новою родиною. Живе Аня у заможній сім’ї, у двоповерховому будинку з басейном. Кожен член родини має авто. Батько працюю фізіотерапевтом. Розумний і досвідчений лікар розповідає їй багато цікавого. Молодша донька американської родини захоплюється футболом, отож Аня відвідує з нею тренування. Дівчатка стали подругами.

Проживання і харчування безкоштовне, донька щомісяця отримує стипендію - 125 доларів. У неї окрема кімната та усі умови для комфортного життя.

Із Чернігова Анна Капелюха поїхала ще 8 серпня. Навчання в американській вищій школі розпочалися із 15 серпня - на два тижні раніше, ніж у нас. А на літні канікули діти там ідуть, як і українські учні, - у кінці травня.

- У Америці школярі навчаються дванадцять років, - продовжує розповідь Ганна Миколаївна. - Якщо дитина має вищий рівень знань, то її автоматично переводять на клас вище. Приміром, Аня за віком у 10 класі, а за рівнем знань - у 12-му. Всі предмети, крім економіки та американського правознавства, вивчає за програмою випускного класу. Вона у нас - відмінниця! Доньку навіть запросили взяти участь у шкільних олімпіадах із трьох предметів: математики, хімії та біології

У розумних батьків - розумні діти

Любов до знань Ані змалечку прищеплювали батьки. Ганна Миколаївна працює вчителем початкових класів та методистом Чернігівського колегіуму №11. У 2014 році стала дипломантом Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року», увійшла до дванадцяти кращих педагогів України. Тато Олексій Олександрович за спеціальністю інженер електронних систем, працює у Концерні радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, яке розповсюджує програми ефірного телебачення та радіомовлення на території Чернігівської області.

- У дитинстві я багато читала Ані, інколи й по три години поспіль, - згадує жінка. - Донька рано почала розмовляти, а коли їй виповнився рік - знала напам’ять чимало віршів. Потім літери з нею вивчали, а добре читала вже у п’ятирічному віці.

Аня до 11-го класу здобувала освіту в Чернігівському колегіумі №11. У минулому році стала переможницею республіканських олімпіад із двох предметів. Написала дві науково-дослідницькі роботи з хімії для конкурсу, який проводила Мала академія наук України під керівництвом молодого талановитого вчителя Юлії Миколаївни Макей та викладача Чернігівського педагогічного університету Олександра Павловича Макея. До того ж Аня - президентський стипендіат!

Нині дівчинку зарахували на екстернатну форму навчання до дев’ятої школи.

- У кінці травня, коли Аня повернеться з Америки додому, має скласти іспити з шістнадцяти предметів і ЗНО, - розповідає мама. - Із собою до Луїзіани вона взяла українські підручники, отож готується не лише до занять в американській школі. А мріє Анюта вступити до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на хімічний факультет і присвятити себе в майбутньому науці.

Виявляється, щоб добре володіти іноземною мовою, не завжди потрібен репетитор. Вистачить шкільного вчителя. Але ж якого!

- У колегіумі англійську мову викладає досвідчений і талановитийпедагог Альберт Едуаррдович Ковальчук, - продовжує Ганна Миколаївна. - Він обожнює свій предмет і старається проводити уроки цікаво, щоб діти також полюбили англійську. До речі, Аня не єдина дитина, котра поїхала за обміном до Америки у 2016-2017 навчальному році. Фіналістами програми FLEX стали ще дві її однокласниці.

Сім замість шістнадцяти

На запитання: «Чи не страшно було відпускати доньку так далеко?» Ганна Миколаївна без вагань відповіла:

- Дитина свідомо зробила вибір. Ми завжди підтримували її в усіх прагненнях і продовжуємо це робити. Інколи вона брала участь майже одночасно в олімпіадах із семи (!) предметів. Звісно, хвилювалися, бо це ж величезне навантаження. І хоч не завжди перемагала, але дипломи отримувала постійно. Найулюбленіші її предмети - хімія, біологія, математика, українська та англійська мови, фізика.

У вищій школі в Шривпорті Аня Капелюха вивчає сім предметів протягом усього року. Щодня у неї сім уроків із семи дисциплін: хімії, біології, англійської мови, правознавства, економіки, математики і медіа-діджитала (ві-део, монтаж і фото).

- Містечко, де навчається Аня, таке ж невеличке, як і Чернігів, - зазначає моя співрозмовниця. - Проживає у Шривпорті 375 тисяч людей. Вищу школу відвідує півтори тисячі учнів 9-12 класів. Усе на високому рівні, класи комп’ютеризовані. А стадіон навчальний заклад має такий, як наш колишній імені Юрія Гагаріна.

За честь бути волонтером

Усі школярі в Америці протягом року згідно з програмою мають відпрацювати сто годин волонтерської роботи. Студенти за обміном, такі, як чернігівка Анна, - двадцять годин.

- Аня вже давно цей час відпрацювала! - каже мама. - Волонтерська діяльність їй дуже подобається, отож і далі доглядає за літніми людьми, продає на вулицях піцу чи напої, проводить у школі для майбутніх учнів та їхніх батьків« День відкритих дверей»... По Sкуре казала, що коли повернеться в Україну, обов'язково шукатиме собі роботу. Яжу відповідь: «Ти ж іще дитина!» А донька на своєму: «Мамо, тут усі працюють і навчаються одночасно. Шістнадцятирічні мають власні авто і можуть багато чого собі дозволити». Наша дитина подорослішала! У неї змінилися погляди і це, вважаю, дуже добре.

Дехто зі студентів живе у нетрадиційних сім’ях

Витрати щодо перебування дітей із різних країн, які приїздять за обміном до Америки, - компетенція Американських рад. Це - проживання, харчування в готелях до приїзду в родини, вартість квитків.

- Контроль за студентами - постійний, - розповідає Ганна Миколаївна. - Приміром, без згоди Американських рад дитина не може поїхати до іншого штату. Категорично заборонено сідати за кермо автомобіля, вживати спиртні напої... Спілкуватися дозволено тільки англійською. У кожному місті навчається лише один представник країни.

Аня розповідає, що студенти за обміном постійно зустрічаються, їздять одне до одного в гості. Дівчата і хлопці мешкають в Америці навіть у неповних сім'ях, де виховує дітей лише один із батьків, а також у нетрадиційних родинах. До речі, у сусідньому місті хлопець живе у такій сім’ї. Донька каже, що до нього дуже добре ставляться і неабияк піклуються.

Як розповіла Ганна Миколаївна, майбутніх студентів обирали не лише за рівнем знань англійської мови, а й зважали на те, чи здатні вони до самостійного життя. Психологи визначали, чи може дитина приймати рішення, чи знає, як вчинити в тій чи іншій ситуації. Словом, відсіювали багатьох.

- Переліт до Луїзіани тривав дві доби, - каже мама Ані. - Спочатку діставалася чотири години до німецького Франкфурта, потім десять годин до Вашингтона і чотири - до Далласа, а звідти вже до Шривпорта. Ніби вчора це було! Час летить!

Розтануть сніги, запахне весною. Незчуються Капелюхи, як травень у двері постукає. А з ним і Аня. Залишить учорашня студентка в коридорчику валізи з подарунками, обійме маму, тата і молодшу сестричку Марійку. Побіжить до рідної школи, однокласників, Альберта Едуардовича - свого вчителя англійської мови. Дякуватиме за науку й за те, що побачила світ. А наступного дня вже складатиме іспити й збиратиметься до Києва. Україна чекає на неї!

Лариса Галета, "Деснянка" №9 (642) від 2 березня 2017