Сестри перемогли нечисту силу

Рідних сестер 28-річну Тетяну Шматок та 33-річну Оксану Данилюк показали у шоу «Слідство ведуть екстрасенси» на телеканалі «СТБ». Сестри за 12 років поховали майже всіх рідних. Вважали, що лихо поряд з ними. Перед тим, як хтось у сім’ї помирав, Тетяна та Оксана бачили сон. У сні покійник забирав з собою живого.

Оксана зі своєю сім’єю живе у Сираях Козелецького району. Працює у місцевому кафе «Таверна» кухарем. Тетяна мешкає з родиною чоловіка Євгенія у селі Олексіївщина під Козельцем. Зараз у декретній відпустці. Виховує дочку Аню, їй два з половиною. Зйомки шоу були у Сираях 29 та 30 грудня минулого року. Приїздили ясновидиця Лариса Гуцан та чорний маг Дмитро Дульський. Зійшлося майже все село. По телевізору жителі побачили себе у кінці березня цього року.


Тетяна Шматок і Оксана Данилюк

Мати

— Усе почалося у 2003 році, — пригадує Оксана. — Тато з мамою дуже сварилися. Одного дня він її побив і пішов на роботу. А коли прийшов, мати була вже мертва. Викликали міліцію. Батька забрали. На похорон не пустили, побоялися самосуду людей. Дали йому сім років. За хорошу поведінку випустили через п’ять.

За тиждень перед смертю матері мені наснилося: я стою у нашій хаті. А за вікном, надворі, мама. Питаю: «Чому ви на вулиці, ідіть у хату». А вона: «Не піду, боюся батька».

— За мамою померла батькова мати Мотя, у 2008 році, — перебиває Тетяна. — Лікарі знайшли камені у жовчному міхурі. Зробили операцію. Але від наркозу вона не відійшла.

Через місяць після мого весілля, у кінці 2011 року, в лікарні помер батьків рідний брат 52-річний Микола. Цироз печінки.

Тоді наснилися покійні сусіди. Наче заходять у хату. «Чого ви сюди йдете?» — питаю. «Ми прийшли по Рому». — «Тут немає ніякого Роми, ідіть звідси». По сей день не знаю, по якого Рому вони приходили. Але двох родичів не стало.

Дочка

— А через 11 місяців, у 2013-ому, померла моя донька Дашуня. Два тижні не дожила до року. З семи місяців вона була у реанімації. Діагнози ставили різні. Якась інфекція. А де взялася, лікарі не казали. Спочатку лікувалися у Козельці, потім у Чернігові. Останнє, що лікували, атрофію головного мозку. Тоді нас перевезли в «Охматдит» у Київ.

А потім родичам чоловіка Жені приснилося, наче ми жили з покійною чоловіковою бабусею Олею. І вона з хати виносить нашу Дашеньку на руках у персиковому платті. Зрозуміли, що Дашеньки з нами не буде. А коли доньку забирали з морга, я шукала біле платтячко. Не знайшла. Купила пишне персикове.

А потім другій Жениній бабі Галі приснився сон. Знов покійна бабуся Жені прийшла до хати і до мого чоловіка говорить: «Женю, а чому у тебе одна яблунька гарна, а інша суха? Викинь ту, суху». Через три місяці я завагітніла. Всі казали, що буде хлопчик. А народилася дівчинка Аня.

Батько

— Першого березня минулого року поховали нашого хрещеного батька Михайла, — продовжує Оксана. — А за ним, через п’ять днів, пішов з життя наш батько. Після похорону хрещеного Таня поїхала додому. Я — на роботу. А батько пішов на поминки. Пообідав, випив. Під вечір зайшов до мене на роботу. Я відправила його додому. А як стемніло надворі, знов повернувся. Обличчя було синє, під очима синє, голова у крові. Подумали, випивши десь упав. Узяла під руку, відвела додому.

Працюю — три доби на роботі, три вдома. Наступного дня з роботи подзвонила сину Андрію. Запитала, як батько. Каже, дід лежить, йому погано. Подумала, може, відходить від похмілля. Наступного дня знов дзвоню. Андрій розказав, що діду зовсім погано, кров’ю блює.

Кинулася додому. Батька скрутило, трусить. Балакати зовсім не міг. Викликали «швидку». Забрали до Козелецької лікарні. Лікарі запитували: «Він у вас після ДТП?». А він ні руками, ні ногами не ворушив. На тілі ні синців, ні порізів, ні ран не було. Відправили до Чернігова, щоб зробили томографію. Медики підтвердили три забої головного мозку у різних місцях. Лікар сказав: важкі травми, якщо вийде з цього стану, буде калікою.

Скупилися ліками. Наступного дня приїхала провідати. Казали, що є покращення. Можна приносити бульйон, щоб годувати. Ми трохи заспокоїлись. А ввечері того ж дня, о 17.00, він помер.

— Перед тим як його побили, приснилася мати, — перебиває Тетяна. — Кудись бігла. Питаю: «Мамо, ти куди?» А вона: «Не хвилюйся, я тебе не обіжу». І пробігла повз нашу хату в бік магазину.

Тоді вже люди балакали, що наче його побили біля того магазину, куди бігла мати. Але хто, мовчать.

Дядько сказав: «Ти слєдующий»

— Після поминок, півроку по батьку, машина збила його рідного брата, 57-річного Петра.

Була одинадцята вечора. Переходив дорогу навпроти кафетерію у Сираях. Машина розкатала його по асфальту. Автомобіль, який збив, через декілька хвилин повернувся. Бо загубив на місці аварії номери. Вже зібрався натовп, міліція. А водій казав, що він його підбив трішки, а якась інша машина протягла по дорозі. Його дочки, наші двоюрідні сестри, дзвонили мені, казали, справу перекваліфікували. Дядько нібито йшов не по переходу. Хочемо, щоб винний був покараний. Можливо, тому дядя Петя сниться, бо поліція не шукає винних.

Перед його смертю знов сон. У «Таверні» сидять покійні дядько Коля з батьком і когось чекають. За нашими тлумаченнями, чекали дядю Петю.

Дядя Петя вже тричі мені снився. Все хоче до себе забрати.

Перший раз сказав: «Ти слєдующа». Другий раз усміхався і казав, що по мене прийшов. Третій раз наснився чотири тижні тому: «Пішли зі мною, будемо гуляти, танцювати». Я тікала, а він схопив мене за руку. Встигла викрутитися. Після того рука ще тиждень боліла. Та я цей біль грішу на роботу.

Можливо, ми собі це все накрутили. Десь на підсвідомості. Але ж помирають найрідніші люди. Не знали, до кого звернутися, від відчаю покликали екстрасенсів.

Священник

— Екстрасенси казали, що колись давно біля траси у Сираях провалилася фура. А коли її діставали, знайшли поховані кістки священика. А наш двоюрідний дядько Віталій з тієї могили забрав якусь ікону. Про це ще нам розказував рідний брат батька дядько Гриша. Він тоді був зовсім малий. А потім дядя Вітя за це поплатився, його збила машина.

Біля траси Чернігів - Київ, яка йде через село, ясновидці провели ритуал. І сказали, на місці, де знайшли священика, встановити капличку. Жителі вирішили — краще хрест.

Встановили його над трасою. Між пам’ятниками Невідомому солдату та жертвам Голодомору. Неподалік пішохідного переходу, де найчастіше збивали людей. За статистикою, яку веде сільрада, за 10 років там було 22 смерті.

Хрест

Після того як залили фундамент під хрест, три тижні тому, Тетяна і Оксана стверджують, що погані сни не сняться. А після приїзду екстрасенсів, тьху-тьху, на тому проміжку траси ще ніхто не загинув.

— Хрест привезли зі Львова, — каже Сергій Доломанський, сільський голова Сираїв. — Уже встановили. Іншого такого в області немає. Три метри висотою. З сосни. Зроблений за особливою технологією, дерево проварювали у спеціальній олії. Ручна робота. Чоловіки з родини Оксани та Тетяни перед встановленням хреста забетонували майданчик.

У середу, 8 червня, зібрали жителів. Батюшка освятив хрест. А ікону, яку привезла екстрасенс Лариса Гуцан, поставили поряд.

Усі витрати на себе взяла родина місцевих підприємців Сенчуків.

— Чоловік Олександр приватний підприємець, — каже Оксана Леонідівна, працює фельдшером «Швидкої допомоги» у Броварах. — У селі живуть переважно старі люди. Зрозуміло, дати гроші на хрест не можуть. Ми вирішили облагородити село своїми силами.

В екстрасенсів не дуже вірю. Але за допомогою до таких людей зверталася. Через деякий час сказане збувалося.

— Віддали за хрест 19 тисяч 300 гривень, — додає Олександр Георгійович, він власник декількох пилорам. — Це ж не для себе, а для села. Як не будемо допомагати одне одному, то хто ще допоможе? Хрест замовляли у Львівській області, бо там хороші спеціалісти. Мій дід похований у Закарпатті, був дяком. Бабуся незаконно народжена від барона. Жінка на покупку хреста віддала свою зарплату, я — решту. Хрест встановлювали робітники, які працюють у мене на будівництві. Упоралися менш ніж за годину.


Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №23 (1570)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: