Талант розкривається несподіванно

Чернігівець Віталій Курцев уже близько 20-ти років торгує на Центральному ринку: продає насіння, добрива, склотару. Здавалося б, ніякої романтики. Однак! в сірій буденності він помічає красу, а свої думки вкладає в риму.



З дитинства Віталій захоплювався пригодами. Недарма і книжка в нього улюблена -«Таємничий острів» Жуля Верна. Та й сам мріяв кудись помандрувати. Закінчивши школу, хлопець подався до професійного училища, де отримав спеціальність слюсаря та вентиляційного покрівельника. Але так жодного дня і не працював у ремонтній сфері. Хотів вчитися далі, та забрали до армії. Потім одружився. А щоб утримувати сім’ю, треба мати гроші. Тож навчатися годі, потрібно було шукати роботу. Спочатку влаштувався столяром на меблеву фабрику. А потім - закрутило. Ще й час такий -переломні дев’яності. Отак Віталій Курцев і опинився серед багатьох інших, хто був змушений торгувати на базарі.

Може, на безлюдний таємничий острів ринок недуже схожий, але виживати точно вчить, ще й загартовує на міцність та витривалість. Бо працювати справді важко. У будь-яку погоду - чи сонце палюче, чи сніг з морозом, дощ із градом - маєш виходити на роботу, а ще й вихідних немає. Але пан Віталій уже звик і не бідкається, а з оптимізмом дивиться в майбутнє.

Разом із дружиною Ларисою виховали двох чудових дітей. Донька Анна допомагає батькам на базарі, а син Євген працює будівельником, зводить дерев’яні котеджі з бруса. А ще справжнім улюбленцем сім’ї є пес Атос, якого назвали на честь одного з героїв роману Олександра Дюма-старшого «Три мушкетери».

- Дуже люблю читати, особливо книги на історичну тематику. Хоча більше мене приваблює не сюжет, а характери персонажів. Ось на них я звертаю велику увагу. Нині читаю «Порт Артур» Олександра Степанова - роман про події російсько-японської війни 1904-1905років, - розказав Віталій Курцев.

Уже кілька років чоловік пише поетичні твори, а першою пробою пера був вірш «Осінь», який пан Віталій написав ще в 1987-му.

- Десь три роки тому, коли вдома з’явився комп’ютер, я почав спілкуватися з друзями та знайомими в соціальних мережах. І подумав, що просто так переписуватись - якось нудно, а тому почав листуватись віршами, - поділився Віталій Курцев. - На ходу вигадував рими, і людям сподобалось. Попросили написати щось цікаве, і я почав творити.

Часом талант відкривається раптово і несподівано. Так сталося і в житті пана Віталія. Нині, коли є натхнення, чоловік сідає за комп’ютер або бере аркуш паперу і пише. У доробку поета багато пейзажних і любовних віршів, є поетичні твори про життя, людей. У Віталія Курцева напрочуд цікаві та оригінальні образи, а ще свій особливий стиль.

- Вірші зринають нізвідки, якось самі по собі. Все починається з одного рядка, а потім народжується поезія, - розповів чоловік.

Перші слухачі і критики Віталія - його дружина і донька. Найрідніші завжди підтримують і надихають. Також чоловіку додає наснаги гра на гітарі. Юнаком він дивився, як старші хлопці перебирають струни, та й собі почав. Тепер пише пісні, складає музику до своєї лірики. А ще пан Віталій обожнює гори та печери, спелеологією захоплювався ще за молодих літ.

- У Криму востаннє лазили в печерах у 2012 році. А ще бував у Тернопільській області - там одні з найдовших підземних лабіринтів. Також їздив на Кавказ. Хоча скажу, що це заняття досить ризиковане. У горах можна легко заблукати, особливо, коли сідає туман, а тому завжди потрібні серйозність, зосередженість і обережність у рухах, - зауважив чоловік.

Нині Віталій хоч і в Чернігові, але все одно підкорює власні вершини - перебуває у творчому потоці. І хто знає, може, через кілька років у наших бібліотеках з’явиться перша квітка його таланту - дебютна збірка Віталія Курцева.



Олеся Гордієнко, "Деснянка" №28 (556) від 9 липня 2015

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: