Щоб огірочки хрумтіли і довго стояли, добавляє в банку дві ложки горілки

85-річна Наталка Пищолка з Красилівки Козелецького району живе у крайній хаті. Разом з молодшим сином. Чоловік і старший син померли.

— Кожен день з весни до осені сиджу на городі, — каже вона. — Половину городу засадила буряками, цибулею, помідорами, огірками. Половину віддали сусідам під буряки, щоб земля не гуляла. Ще трохи картоплі на полі посадили. Скільки нам двом треба? З хазяйства тільки кури, вутки та собака з котом.

З позаминулого року ще огірки залишилися, не поїли. Тогоріч погано зійшли і у цьому році, мабуть, мало буде. Закриваю під капронову кришку. Роблю так: трилітрову банку ошпарюю, закладаю огірки. Корінь хрону, кріп. Заливаю кип'яченою водою. Сто грамів солі добавляю. Аби довго стояли і хрумтіли, зверху дві ложки спирту нерозбавленого. Можна горілки. Закриваю кришкою, і в погріб. Стоять у банці два роки, не мутніють, пліснявою не покриваються. А хрумтять як! Смакота.

Скраю жити не страшно, а от війни боюся. На Чернігівщині її не передбачають, але, думаю, вона буде. Коли ще була маленькою, старі люди казали, буде така війна, що брат на брата піде. Ми не вірили. А тепер, бач, дожила і побачила, як руський агент дітей наших вбиває.

Молодою ремонтувала швейні машини у санаторії, у Ладинці. Потім у їдальні робила. Так добре мені тоді жилося. З 48-го до 56-го розміру поправилася. Чоловік працював у саду, в Кіптях. Яблунь молодих, «кальвіль», насадив у дворі. Чоловік захворів, помер, а вони й досі1 стоять, родять. Як розрахувалася з роботи, повернулася додому, всю вагу за місяць загубила.

Живемо з сином, не лаємося. Старший помер чотири роки тому. Працював керівником «ШБУ-14» в Чернігові (шляхо-будівельне управління). Коли Чорнобиль вибухнув, вони там працювали. Получив опромінення. Не дожив рік до 60.

Ні у першого, ні у другого дітей немає. А так хотілося б попанькатись. Молодший був одружений, розлучився. У село приїхала молодичка, у нашій школі працювала. Він до неї ходив. А вона гуляти ходила. Якось син поїхав у справах, у Київ, думав, ночувати буде. Повернувся уночі. А її немає. Пішов шукати, злякався, що машина збила. А вона з сусідом під парканом стоїть. Сусід вгледів світло від ліхтарика і тихесенько чкурнув. Я сина вмовляла, аби він її не кидав, казала, мо', вона заспокоїться. Ні. Відбила чоловіка у односельчанки. Вона просила ради дітей залишитися. Нічого з цього не вийшло.

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №25 (1519)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: