В отарі Володимира Гавриленка є Порошенко, Тимошенко, Ющенко, Ляшко. Януковича збули, бо почав бити людей

По селу Оболоння Коропського району гуляє отара з тридцяти овечок. За ними з велосипедом іде 50-річний Володимир Гавриленко. Кажуть, більше, ніж у нього, овечок у районі немає. Поназивав своїх підопічних, як відомих політиків.



Отара забрела на город і розбіглася.

— То Юлька, падлюка, повела увесь «парламент», — кричить, бігаючи по чужому городу, Гавриленко. — Вона найпротивнюща. Веду по селу. Де яку дірку до сусідів на город побачить, лізе.

Вигнав овець з чужого городу. Манить Порошенка:

— Петю, Петю, іди сюди, я тебе погладжу. Або краще покажи, як ти лапу даєш. Такий добрий, ручний. Оце крикну: «Петю, пряник». Усе кидає, біжить, як навіжений. Нещодавно завів його.

У моїй отарі є також Ляшко. Є Віктор Андрійович. Януковича, собаку, збув. Така скотина — почав битися, на сусідів кидатися. Думав, чи не завести Яроша. Але боюсь, що це може до гибелі всієї отари призвести.

По селу зазвичай бродить півотари, ще дома стільки ж. Усього п’ятдесят п’ять.

— І в кожного ім'я, по батькові, прізвище, як у політика?

— Ні. Тільки у найвидатніших. Як у 1991 році жити «добре» почали, так прийшлось і завести. Порода «прекос», м’ясна, хороша. Живуть у сараї 22 метри завдовжки. Взимку, як котяться, ходжу по всіх сусідах, наче циган, збираю докупи. У мене вісім кумів. Усіх наділив овечками. У когось по двадцять, у когось по дванадцять-п’ятнадцять голів.

Азербайджанці приїжджають, я їх половцями обзиваю, на шашлик забирають. Більшу частину отари збуваю у травні і восени. А так. кому захочеться шашличку, можуть приїхати, продам. У минулому році кіло живої ваги збував по 15 гривень. Яка ціна цього року, ще не визначився.

Завів їх ради вовни. У ті часи три овечки продав, і виходила зарплата така, як у жінки. Вона тоді вчителем у школі працювала. Зараз секретар сільради. Тепер вовна від моїх овечок нікому не потрібна. Аби обстригти овечку, людині треба віддати двадцятку.

А виторгу з однієї виходить 12 гривень. Немає вигоди. Отож вовну вивозимо з кумом у рівчак чи у Десну. Людям дешевше купити китайські, пластмасові штани, ніж щось натуральне.

Можна було б оформити на них дотацію. Платять по 40 гривень за голову. Але я не став заморочуватися. Бо за бирку треба 36 гривень віддати.

Їдять багато. Набридло вже їх годувати. У дворі болото зробили. За день на всю отару витрачаю десь 140 гривень, їдять буряки, моркву. Штани. Буває, повісиш сушитися, можуть підійти, пожувати. Аби менше шкоди робили і менше вдома їли, виганяю пастися.

Раніше працював начальником охорони. Потім в Оболонні фізруком. Тоді став директором будинку культури. І підробляв, на півставки, сутенером (сміється). Молодь у клуб приходить, а ти ходи, сватай.

У цьому році ще завів 10 каліфорнійських кролів. Що з ними робитиму, не знаю. Мабуть, підуть на даюни (подарунки. — Авт.) та на сесію.

Про Володимира в селі відгукуються добре. Не п’є, ходить займатися на шкільний стадіон. Грає з учнями у футбол.

Його діти вже дорослі. Дочка працює у Глухівському педуніверситеті. Син навчається у Чернігівському педуніверситеті на фізвихованні. На вихідні приїжджають до батька.

У дружини Людмили Гавриленко зараз мороки з овечками немає. Півтора року як не живуть разом. У неї власна квартира в Коропі, їздить кожен день в Оболоння на роботу.

— Коли жили з чоловіком, звичайно, я допомагала доглядати за ними, — каже вона. — Зараз — ні. Скарг від людей у сільраду про те, що вівці бігають по людських городах, не було. Колись забігли на чужий город, поїли буряки. Довелося віддавати свої.



Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №12 (1506)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: