На землі, густо вкритій радіаційним пилом

Їхній подвиг віддалився від нас у часі на 27 років. Більшість із цих людей уже попрощалася з життям. Інших нещадно косять хвороби, отримані від велетенської дози опромінення. А дехто ще в перші хвилини, години, дні боротьби з поширенням радіації, отримав дозу опромінення, несумісну з життям. Вони - ліквідатори аварії на Чорнобильській атомній електростанції, Герої, які понад чверть століття тому врятували не лише свою країну, а й цілий світ.

Їхали, як на війну

Багато з того, що пережив Віктор Кавуненко у Чорнобилі, вже не стерти з пам'яті чоловіка. Це не підвладно навіть часу. І дотепер він яскраво пам'ятає квітневий п'ятничний ранок 1987 року, коли йому, сортувальнику цеху обробки пошти Чернігівського поштамту, на роботу принесли повістку з військкомату. Віктор із розумінням поставився до виконання громадянського обов'язку, дарма що відірвали від родини (адже недавно в нього народилася донька). У військкоматі перевірили стан здоров'я призовника, завантажили, як і решту новобранців, у автобуси і відправили в дорогу.
- Склалося таке враження, що нас відправляють на війну, - згадує ті події Віктор Федорович. - Але війна дає хоча б мінімальний шанс вижити, а радіація - ні. У Білій Церкві нам видали обмундирування і на потужних «Уралах» доправили в село Оране, за яким була обгороджена колючим дротом 30-кілометрова зона.

Розташували новобранців у лісі в наметовому містечку. Тут у пригоді Віктору Кавуненку стала цивільна професія інженера-електрика. Потрібно було облаштувати пункт санітарної обробки транспорту, який працював у зоні відчуження.
- Довелося прокладати по забрудненій радіацією землі електрокабелі до автозаправки, монтувати освітлення території, - розповідає чорнобилець.

Та найбільше йому запам'яталися поїздки на атомну станцію. їх було десять.
- Ліфтом нас підіймали на дах машинного відділення, де у спеціальному бункері накидали на спецівки просвинцьовані фартухи, - каже Віктор Кавуненко. - Ми зішкрібали тонкий шар просякнутої радіацією покрівлі. Фрезами різали її на пласти, зривали і вантажили у контейнери.

За його словами, одна зміна тривала рівно три хвилини. Вже на ходу солдати обмінювалися реманентом із наступною командою і мчали в душову.
- І досі не можу забути того, як після душу, переодягнувшись, ми чекали на автівки, що мали відвезти нас до військової частини. Через п'ять хвилин очікування всі засинали: де хто тільки міг, - пригадує ліквідатор. - Такою важкою була втома після трихвилинного контакту з мирним атомом.

Кожен п'ятий населений пункт Чернігівщини зазнав забруднення

Двічі Віктору Федоровичу довелося працювати стропальником, вивантажувати під стінами станції у кузови автомобілів зняті з даху контейнери зі шматками ураженої радіацією покрівлі. Зміна тривала півтори години.
За два з половиною місяці перебування в Чорнобильській зоні старшого сержанта Радянської Армії Віктора Кавуненка звільнили в запас. У Чорнобилі він отримав приблизно 20 рентгенів, (а хто знає, скільки їх було насправді). Тоді ніхто з ліквідаторів навіть не уявляв, як робота в зоні відчуження вплине на їхнє подальше життя.
Вже на початку 90-х у Віктора Кавуненка почалися проблеми зі здоров'ям. Він добре вивчив дорогу до лікарень і спеціалізованих чорнобильських медичних центрів. Після тривалого лікування отримав статус ліквідатора аварії на ЧАЕС першої категорії та третю групу інвалідності. Нині 52-річний ліквідатор - поважна і шанована людина, очолює обласну організацію профспілки працівників пошти. Крім нього, статус ліквідатора першої категорії отримали ще двоє колег-зв'язківців, 15 поштовиків - потерпілі внаслідок аварії на ЧАЕС другої категорії, понад 300 зв'язківців мають посвідчення чорнобильців третьої та четвертої категорій.
Наслідки катастрофи стали страшними для нашої Чернігівщини: кожен п'ятий населений пункт області зазнав радіаційного забруднення, жителів двох сіл переселили на нові території.

ДОВІДКА:

14 грудня в Україні День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, тобто людей, які ціною власного життя і здоров'я змогли здолати страшну трагедію XX століття, що сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.
Саме 14 грудня було офіційно повідомлено про завершення будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком ЧАЕС. Цей день став скорботним нагадуванням усьому людству про важку перемогу над вогнем, який охопив реактор атомної станції.

Віталій Назаренко, тижневик «Деснянка» №16 (475)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.