школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Як живуть цигани в селі Альошинське



SHOPTOYS

Як живуть цигани в селі Альошинське

Рая Михайлова біля грубки
На околиці Городні, в Альошинську (село, яке стало частиною Городні), одна з найбільших в області циганських громад.
— У нас живе 52 циган, — говорить вуличком (голова вуличного комітету) Тетяна Кислуха. — Всього ж в Альошинську 140 чоловік.
Тетяна Кислуха розповідає, що деякі цигани поселилися у селі років 25 тому. Тепер живуть постійно. Як і селяни, тримають поросят, качок. У Івана Михайлова є корова. Є свої городи Взимку дехто мітли в'яже, продає. Хто в Городні на базарі одягом торгує. Живуть у звичайних сільських хатах.

— Ми звикли до них, — каже Тетяна Олексіївна. — Вони не крадуть. Швидше наші алкоголіки візьмуть, ніж вони. Дуже дружні. Разом і на свадьбах, і на похоронах. Циган Миша Казимиренко помер восени. Ого, скільки за гробом ішло. За нашими стільки не йде
Циганські сім'ї зазвичай багатодітні.
У циганського барона Петра Михайлова та його дружини Раї — 17 дітей
— Дмитро, Люба, Соня, Лілія, Василь, Раміш, Андрій, Артем, Граф, Роза, Вишня, Мура (ягода), Володимир — це ті, хто біля нас. Інші росли в інтернаті — Сайха, Борис, Радік Марічка — перераховує напам'ять батько.

Барона вибирають серед письменних


У барона та його дружини Раї хата без газу. Біля печі порається донька Люба. На руках у барона малий онучок.
— Барона вибирають, щоб авторитетний був. Грамотний, — розповідає Петро Михайлов. — Умів писать, рахувать. Деякі ж неграмотні. Раніше цигани не ходили в школу.
Петро Михайлов гордиться тим, що один городнянський циган вивчився на льотчика. Це Іван Казимиренко.
— Він з 54 року, я з 56-го, — каже барон. — Разом гуляли. Іван Казимиренко загинув.
Михайлови хваляться, що їхні діти всі письменні. До 14 років усі навчалися в школі. Наприклад, сину Миші 15. Закінчив шість класів. Більше в школу не ходить.
— Чим займається? — запитую. — Не нудно дома сидіти?
— Працює. Промишляє потроху, — відказує батько.
— На кинутих довгобудах цеглу розбиває, продає. Влітку за чорницями, за лисичками ходить, здає. Восени на льон ходив, працював.
— А хтось у вас ворожить?
— Не в кожного цей дар. Але є серед наших така жінка, до якої і цигани ходять.

* * *

Сім'я барона тримає курей, качок і в'єтнамських поросят.


Петро Михайлов з онуком Саїдом

«Держава мало допомагає»

— Таких сімей, як наша, нема в області, — впевнений Петро Михайлов.
Це справді так. 17 дітей народити — не жарт!
— На матір-героїню хотіла подать, — розповідає Рая Михайлова. — Підготувала всі довідки. Тринадцять дітей біля мене росло. Відмовили. Сказали, тому, що четверо дітей із сімнадцяти — в інтернаті. Несправедливо. У нас не було довідки, що є власне житло. Тому й довелося дітей здати в інтернати.
— Найбільша проблема — дрова, — говорить Петро Михайлов. — Нема чим топити. У нас дві грубки. Треба чотири причепи на зиму. Готові дрова — до 800, а то й до 900 гривень за машину.
До газової труби майже 3 кілометри. Та навряд чи Альошинське дочекається газу. Кооперативу не створювали, на владу не надіються.

«Треба купувати дрова»

У 22-річної Ірини Бояренко та її чоловіка Івана Лопатенка четверо дітей. Федя, Саміра, Катя, Аня.
У хаті чисто. На столі стоять тарілки з млинцями та домашнім тортом. У тазу з гарячою водою розморожується м'ясо.
Родина тримає в'єтнамських поросят.
Ірина розповідає, що на четверо дітей отримує дві з половиною тисячі гривень.
У хаті пічне опалення. Машин п'ять дров потрібно на зиму.
— Треба купувати дрова, — каже мати Ірини 57-річна Ольга Федорівна, яка прийшла до доньки в гості. — Якщо у мене пенсія 900, а дрова 800... На зиму мені треба чотири машини, у мене дві груби. Три тисячі як мінімум треба на дрова.
— Як можна заробити?
— На льон ходили. Із серпня до листопада, уже й морози були. Збирали, в'язали снопи. За день могли і 80 гривень заробити, і 100.


Ірина Бояренко з дітьми. Найменшій Ані (на руках) - 10 місяців

«По-вашому Ілона, по-нашому Вишня»

Вишні Михайовій 23 роки. Це донька городнянського циганського барона.
У стрункої Вишні троє дітей. Між дітьми різниця у віці рік.
— Чим займаєтесь?
— Пока нічим. Зима. А влітку чоловік по залізо їздить. Скупляє металолом. На дітей отримую 2900. Получала 3700. Одній дитині два роки нещодавно виповнилося, виплату зменшили. На продукти в місяць іде тисяча гривень. Щоб підробити, нема на кого залишити дітей. Дитсадок далеко, у Городні.
Опалення будинку пічне. У чоловіка машина з будкою, привіз дрова. Не купує, сам заготовляє. Дрова, слава Богу, є.

Циганські закони


Альошинські цигани перераховують закони й звичаї, які відрізняють циган від «руських».
— Не можна аборти робити. Це великий гріх. Дітей у циганських сім'ях багато. Молоді циганки користуються протизаплідними засобами.
— Наші дівчата йдуть заміж у 14 років. Хлопці теж одружуються рано.
— Взяв дружину — не можна її кидати. Якою б вона не була. Розлучень у принципі нема. І реєстрації шлюбу нема. Папір не відіграє ніякої ролі. Хоча останнім часом цигани почали і реєструвати шлюби, і розлучатися.
— Подружня зрада не допустима. Це насмішкою вважається. Хоча зараз молодь вертить своє. Зраджують одне одному.
— Випивати не можна. Ніколи в житті циган не валяється під забором. Хіба дома вип'ють, на свято. А от чаювання цигани люблять.
— Старших поважають. З цим строго. Як у Біблії написано.
— Щоб дівчина в штанях не ходила. Обов'язково — спідниця чи сукня. І щоб жінка підкорялася чоловікові. Але на чоловікові більша відповідальність. Думать за господарство. А жінка хай думає про хатні справи. Жінка повинна дітей доглядать. Щоб нагодовані були, охайні, щоб ходили в школу.

Не розписуються, а свадьби гуляють

— Свадьби є по-любому, — розповідає барон. — Це на першому місці в циган. Раніше дома гуляли, тепер в ресторанах. Два дні гуляють, на третій день похмеляються.
Посаг (придане) зараз не обов'язкове. Раніше готували великі подушки, дуже великі, пухові. Ковдри — щоб теж пухові. Раніше цигани кочували, по хатах не жили. Кінь, кибитка да подушки. А зараз цигани живуть в хатах, їм подушки великі не потрібні.
— Що дарують на свадьбу?
— Можна просто гроші викинуть.
— Скільки треба грошей, щоб вважався достойним подарунок?
— Хто по 50 доларів дає, хто як. Якщо стіл хороший, то й грошей більше треба.
— Що треба, щоб було на столі?
— Як і в руських. Головне, щоб м'яса було побільше. І курей. Курятина — найперша страва.
— Випиваєте що?
— Ніколи мужчина у нас не питиме вина. Тільки горілку. Хорошу. Коньяк — що з нього? Воняє, а толку нема. Дарма, що він дорогий. Справа не в грошах. Для компанії він не годиться.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №4 (1394)

Теги: село Альошинське, цигани, Городнянський район, циганський барон, «Вісник Ч», Тамара Кравченко

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект