«Дружили, дружили і одружилися»

Подружжя Авдейків, Володимир і Людмила, живуть у селі Тупичеві Городнянського району з самого краю села. Володимир — директор СТОВ «Тупичівське», Людмила — продавець. Обом по 52 роки.

— Взагалі-то, крайня хата моєї мами. Ми живемо поряд, — розповідає Людмила Авдейко. — Мати тепер у нас. Будинок немаленький, діти з нами вже не живуть, а разом ночувати веселіше. Те, що живемо в крайній хаті, не лякає. Звірів з лісу не боїмося. В наш час людей боятися треба. За новинами в світі слідкую. Потрібно бути «продвинутим», особливо в моїй професії. Працюю продавцем у сільському магазині. Стажу в мене вже 35 років. Училася я у Києві. Але так життя склалося, що повернулася додому.

З чоловіком у молодості були хорошими друзями. Дружили, дружили і одружилися. Навіть народилися в одному році і місяці. 10 днів різниця.

Він у 1997-ому був головою колгоспу. Через рік став директором сільськогосподарського товариства «Тупичівське». Зараз чоловік поїхав на колегію у Городню. Зайнята людина.

Нашій дочці Наташі 26 років. Народила нам внучку Маринку і тепер у декретній відпустці. А син Сергій служить прикордонником у Сеньківці. У вересні цього року зробив подарунок на 32-річчя нашого з чоловіком весілля — одружився. Історія, як і у нас з батьком. Спочатку були друзями, а потім 10 років зустрічалися. Просимо внучків, а вони ще поки мовчать.


Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №49 (1387)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.