Прикутий до ліжка Олександр Расюк і медсестра Галина Степаненко вінчалися у Богояслівській церкві

12 квітня «Вісник Ч» розповів про двох закоханих — прикутого до ліжка Олександра Расюка із села Сулак Ніжинського району та медсестру відділення реанімації обласної лікарні Галину Степаненко.

Вони познайомилися рік тому в лікарні, куди Олександра привезли з тяжкою травмою хребта. Спекотного дня він з друзями пішов купатися, невдало пірнув, вдарився головою об тверду землю і в результаті став інвалідом.

Осколковий перелом п'ятого хребця з підвивихом, розрив зв'язкового апарату, забій спинного мозку, вирвані з плечей руки вклали молодого й дужого чоловіка в лікарняне ліжко. Була складна операція і довгі місяці лікування, яке триває й досі.

Галину Олександр примітив у перший же день свого перебування в реанімації. Молода й гарна медсестра сподобалася парубку. Про себе він вирішив: «Вона буде моєю дівчиною», а її запитав: «Чому ви досі незаміжня?» Такий у нього був відпрацьований спосіб знайомитися з дівчатами. Строго вихованій чернігівці він не сподобався, здався дуже голосним і нахабним. А потім вони познайомилися ближче, подовгу розмовляли, все глибше розкривались одне перед одним. І виявилось, що ця зустріч не випадкова. Молоді покохали одне одного. І коли Олександра через два місяці виписали з лікарні, до Сулака з ним поїхала й Галина. Щоб бути поруч з коханим, доглядати його, робити все, аби подолати біду, підняти Сашу з ліжка. До цього часу Галина так і живе: доба чергування в обласній лікарні — чотири доби біля Шурика, як ласкаво зве його.

Коли молоді вирішили побратися, обидві мами — і Галинина, й Олександрова просили їх добре подумали, перш ніж відважитися на такий серйозний крок. Та Галина сказала твердо:
— Я люблю його і зроблю усе, аби він встав. Вірю, що так буде.
Про Сашка годі й говорити: він щасливий, що зустрів її, свою Галинку.

26 квітня у Галини був день народження, а 27-го вони взяли шлюб. Реєструвати його їздили до Ніжина. Друзі посадили Олександра в легковик, інвалідний візок — у багажник і — в Ніжин. Галина, як і годиться дружині, взяла прізвище чоловіка. Тепер вона Расюк. Надвечір сім'я вже сиділа за святковим столом у затишному домі в Сулаку, зичила молодим згоди та любові.

А 29 квітня Олександр та Галина вінчалися в Богоявленській (Замковій) церкві в Ніжині. Це дуже давній храм, зведений на території Ніжинського замку (дитинця) ще у 1721 році. Довгий час він не діяв — у приміщенні церкви був склад. За відбудову храму взявся Валерій Кривчук. І ось уже десять літ протоієрей Валерій править у Богоявленській церкві службу.
Десь близько дванадцятої години на подвір'я храму прибули машини з Сулака. Разом з молодими приїхали їхні батьки — Ніна Миколаївна та Григорій Михайлович Степаненки з сином Олександром, Лариса Миколаївна та Олександр Миколайович Расюки з сином Іваном, інші рідні та друзі. Завозять візок з Олександром до церкви. Галина з серпанковим шарфом на голові іде поруч. За ними — їх свідки, батьки. Вишитий рушник стеле дочці і зятю Ніна Миколаївна.

Обряд вінчання урочисто й піднесено у супроводі церковної півчі веде протоієрей Валерій:
— Вінчається раб Божий Олександр рабі Божій Галині. Вінчається раба Божа Галина рабу Божому Олександру...
Краса і велич обряду вінчання викликає сльози в усіх свідків урочистої церемонії.

Коли настав момент вітати молодих, сім білих троянд від редакції «Вісника Ч» вручили й ми, побажали здоров'я й любові на довге подружнє життя, згоди в сімействі і щасливих дітей.
Молоді залишили храм, аби їхати додому. А поріг церкви переступила інша молода пара — вже з первістком, донечкою Настунею, яку принесли на обряд хрещення. Життя триває.


Вінчальні вінці над головами

Лідія Кузьменко, тижневик «Вісник Ч» №18 (1356)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.