За кожною справою — дитина: як працює ювенальна поліція Прилуччини
Виклики щодо розшуку зниклих підлітків, рейди студентськими гуртожитками, протидія булінгу в школах, роз’яснення правил мінної безпеки та щоденна робота з родинами, які опинилися в складних життєвих обставинах. Робота ювенального поліцейського – це не про сухі судові протоколи чи формальний нагляд. Це передусім про захист, своєчасну підтримку та профілактику. Про робочі будні, роботу з «важкими» підлітками, відповідальність батьків і правила безпеки в умовах війни нашим читачам розповіла начальник сектору ювенальної превенції відділу взаємодії з громадами Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, капітан поліції Юлія Ведмідська, з якою ми зустрілися на початку нового навчального року.

Шестеро на двадцять тисяч: про структуру та навантаження
Свій шлях у правоохоронних органах Юлія Анатоліївна розпочала у 2016 році з посади дільничного інспектора.
«Робота дільничного для жінки, особливо за відсутності службового транспорту в ті часи, була фізично складною, проте вона дала мені колосальний життєвий досвід. Згодом я перейшла в ювенальну превенцію і зрозуміла: це саме моя справа», – згадує капітан поліції початок своєї служби.
Юлія Ведмідська впевнена, що ювенальна поліція – це не просто контроль, а насамперед захист дітлахів та профілактика правопорушень.
«Колись цю службу називали «дитячою кімнатою міліції», але сьогодні сектор ювенальної превенції – це гнучка та мобільна система швидкого реагування», – пояснює пані Юлія.
Територія обслуговування підрозділу охоплює весь Прилуцький район, включно з Варвинською, Срібнянською, Талалаївською та Ічнянською громадами. Це величезне навантаження на кожного співробітника, адже в районі мешкає орієнтовно 20 тисяч дітей. При цьому весь штат сектору складається лише із шести ювенальних поліцейських.
«За кожним нашим співробітником закріплені конкретні навчальні заклади. Навантаження колосальне, але наявність службового транспорту дозволяє оперативній групі швидко реагувати та охоплювати навіть найвіддаленіші куточки району», – зазначає Юлія Ведмідська.
Не лише облік, а й літні рейди
Діяльність сектору регламентується «Інструкцією з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України», затвердженою наказом МВС України № 1044. Під наглядом правоохоронців перебувають підлітки, які вчиняли правопорушення, схильні до втеч із дому, чинили домашнє насильство або двічі протягом року притягувалися до адміністративної відповідальності.
Та головне завдання співробітників ювенальної поліції – профілактика правопорушень серед неповнолітніх. Це й шкільні зустрічі – інформаційні години про запобігання булінгу, правову відповідальність та правила дорожнього руху. А також чергування у публічних місцях – відпрацювання локацій масового скупчення молоді.
Багато уваги приділяється сезонній безпеці: влітку поліцейські регулярно патрулюють прибережні зони біля водойм, застерігаючи дітей від пірнання у необладнаних та небезпечних місцях.
Шкільний булінг: реагування за три години
У сучасній педагогіці дедалі частіше лунає термін «гіперопіка», а самі вчителі зізнаються: іноді знайти спільну мову з батьками складніше, ніж із самим підлітком. Переконання деяких матерів у тому, що їхня дитина – «центр Всесвіту», якому дозволено все, нерідко призводить до зривів уроків, зневаги до педагогів та цькування однокласників.
Проте коли шкільні розмови й переконання виявляються безсилими, у гру вступає ювенальна поліція.
Булінг – один із найгостріших викликів для сучасного освітнього середовища. Капітан поліції Юлія Ведмідська наголошує: головний захист дитини починається з довіри в родині. Батькам важливо будувати такі стосунки, щоб дитина не боялася розповісти про знущання чи образи.
Якщо ж факт булінгу чи жорстокого поводження стався безпосередньо в школі, законодавство вимагає дотримання чіткого алгоритму дій. Насамперед це стосується адміністрації навчального закладу: директор зобов’язаний повідомити поліцію протягом трьох годин після виявлення факту цькування.
Завдяки тому, що педагоги мають прямі контакти з ювенальними інспекторами, реагування на такі сигнали відбувається негайно – ще до завершення всього офіційного паперового оформлення. Водночас розраховувати на допомогу правоохоронців можуть і самі батьки, які мають змогу звернутися до поліції цілодобово – за номером 102 або особисто завітавши до відділку поліції.
Правоохоронці фіксують факт порушення та складають адміністративний протокол на батьків. Справу передають до суду, який може накласти на дорослих штраф за неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей.
«У нашій практиці був випадок, коли ми повністю довели факт булінгу з боку учнів однієї зі шкіл району, притягнули батьків до відповідальності через суд та поставили підлітків на офіційний облік. Але важливо зрозуміти: захист від цькування потрібен не лише школярам, а й учителям, які також іноді стають об’єктами агресії», – підкреслює очільниця сектору.
«Просто розвага» чи правопорушення? Відповідальність батьків
Зіпсоване шкільне майно, розбиті шибки, образи однолітків чи дорослих або відібраний у малюка на вулиці велосипед – підлітки часто вважають це звичайними пустощами. Проте для правоохоронців це може бути правопорушенням. Особливість роботи ювенальної поліції полягає в суворому дотриманні процесуальних норм: поліцейські ніколи не спілкуються з неповнолітніми наодинці. Будьяку бесіду проводять виключно в присутності батьків або законних представників.
Оскільки кримінальна відповідальність в Україні загалом настає з 16 років, а за окремі кримінальні правопорушення – із 14 років, питання відповідальності неповнолітнього залежить від виду правопорушення. У передбачених законом випадках до адміністративної відповідальності можуть притягувати батьків, зокрема за ст. 184 КУпАП – за невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей.
Вирішити підлітковий конфлікт можна двома шляхами. Перший – примирення. Якщо підліток щиро шкодує про вчинене й вибачається, а потерпілі та батьки знаходять спільну мову, поліцейські можуть провести з підлітком профілактичну розмову.
Якщо ж родина винуватця відмовляється визнавати провину або не займається вихованням дитини, діє інший сценарій. У такому випадку поліція складає адміністративний протокол, а далі суд вирішує питання про притягнення батьків до відповідальності та, за наявності підстав, накладення штрафу.
Кого беруть на профілактичний облік
Наразі на обліку в секторі ювенальної превенції Прилуччини перебуває 13 неповнолітніх. Потрапити до цього списку «просто так» неможливо – потрібні суворі юридичні підстави, визначені наказом МВС № 1044.
Підстави для поставлення неповнолітнього на облік:
• Систематичні адмінпорушення – дитина протягом року двічі вчинила правопорушення, що доведено в судовому порядку.
• Серійні втечі з дому – підлітки, які двічі або більше разів на рік самовільно залишали домівку.
• Кримінальні проступки – наприклад, викрадення мопеда чи велосипеда, за яке суд призначив покарання, не пов’язане з позбавленням волі (іспитовий строк). У цей період підліток перебуває під подвійним контролем – Центру пробації та поліції.
• Домашнє насильство: ситуації, коли підліток стає кривдником у власній родині. Останній пункт – один із найскладніших у практиці. Зазвичай ідеться про підлітків 16-17 років, які чинять психологічний тиск, виявляють агресію та вимагають гроші від власних батьків чи бабусь і дідусів.
У таких випадках на неповнолітніх складають протоколи, виносять термінові заборонні приписи та ставлять їх на облік як домашніх кривдників.
Вилучення дитини з родини
Вилучення дитини із сім’ї – це винятковий і крайній крок, на який ідуть лише тоді, коли вичерпано всі інші важелі впливу. Безпосередньо цим питанням опікується Служба у справах дітей, а ювенальна поліція долучається до процесу під час спільних рейдів у родинах, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Сама процедура складається з кількох послідовних етапів:
• Фіксація небезпеки. Під час спільного виїзду в родину правоохоронці та соціальні працівники оцінюють реальні умови проживання. Підставою для занепокоєння стає відсутність їжі, необхідного одягу, опалення або елементарних санітарних умов, потрібних для нормального розвитку дитини.
• Складання акта оцінки безпеки. Якщо умови загрожують життю чи здоров’ю неповнолітнього, поліція разом із соціальними службами офіційно фіксує цей факт у спеціальному документі – акті оцінки безпеки.
• Тимчасове вилучення. Для захисту дитини її негайно вилучають із небезпечного середовища та тимчасово перевозять до медичного закладу або центру соціально-психологічної реабілітації.
• Судовий фінал. Остаточну юридичну крапку в цій ситуації ставить суд: орган опіки та піклування може звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків батьківських прав.
Гуртожитки, алкоголь та недобросовісні дорослі
З початком навчального року чимало підлітків вступають до коледжів та професійних ліцеїв, переїжджаючи до гуртожитків. Відчуття «абсолютної свободи» та відсутність щохвилинного батьківського контролю нерідко спонукають молодь до небезпечних експериментів.
За словами пані Юлії, найпоширенішими порушеннями серед молоді залишаються куріння тютюну, масове захоплення електронними сигаретами й системами IQOS, вживання алкоголю, а також кермування скутерами чи автомобілями без посвідчення водія.
Правоохоронці регулярно контролюють торговельні заклади. За продаж спиртного чи сигарет неповнолітнім на продавців і власників магазинів чекають жорсткі штрафи та позбавлення ліцензій.
«Найприкріше те, що самі дорослі часто сприяють дитячим розвагам. Підлітки підходять під магазинами до перехожих і просять купити пляшку, пропонуючи 20 гривень «за послугу». На жаль, чимало дорослих легко погоджуються, не замислюючись, що наслідки такої «послуги» можуть бути трагічними», – застерігає капітан поліції.
У студентських гуртожитках порядок контролюють вихователі та коменданти. Якщо студент увечері не з’явився або прийшов у стані сп’яніння й поводиться зухвало, на місце негайно викликають наряд поліції та сповіщають батьків.
Зникла дитина: пошук починається негайно
Зникнення дітей – ще один важкий пласт роботи ювенальної поліції. Причини втеч бувають різними, але в кожному випадку поліція діє миттєво, адже за ним стоїть дитяче життя.
Найчастіше правоохоронці стикаються з так званими побутовими випадками. Підліток просто забув про час у компанії друзів, розрядився телефон, і зв’язок із батьками обірвався. У таких ситуаціях розшук зазвичай завершується швидко й без невтішних наслідків: дитину знаходять цілою та неушкодженою, а з родиною проводять роз’яснювальну бесіду.
Часто до подібних випадків мимоволі долучаються й інші дорослі. Підліток може піти в гості й залишитися переночувати в товариша, а батьки останнього навіть не здогадуються зателефонувати й повідомити рідним, що чужа дитина перебуває в них. Поки стурбовані батьки та поліція розшукують підлітка по всьому району, той спокійно ночує у друзів.
Набагато складніший пласт роботи – це діти, які тікають із дому свідомо та систематично. Під час перевірок нерідко з’ясовується, що за самовільним залишенням домівки стоїть неналежне виконання батьківських обов’язків. Дитина тікає, бо вдома відсутні елементарні умови для проживання – немає їжі, необхідного одягу чи опалення.
«Проте побутові злидні часто є лише наслідком глибшої проблеми – асоціального середовища в родині, де батьки постійно зловживають алкоголем. Нескінченні конфлікти та психологічний тиск роблять перебування дитини вдома просто нестерпним», – каже Юлія Анатоліївна.
У таких випадках правоохоронці не просто повертають дитину додому, а негайно залучають Службу у справах дітей та Центр соціальних служб, аби взяти родину під офіційний супровід або вжити заходів для захисту неповнолітнього.
Трапляються й випадки, коли підлітки тікають із дому заради відчуття азарту або пригод. Відсутність чітких орієнтирів і прагнення «дорослості» спонукають їх до необдуманих вчинків.
Саме тому капітан поліції Юлія Ведмідська наголошує: «Двох однакових розшукових справ не буває». За кожним повідомленням про зникнення стоїть індивідуальна історія, яка вимагає від правоохоронців не лише оперативності, а й глибокого розуміння дитячої психології та специфіки кожної окремої родини.
Інтернет-небезпеки та небезпечні челенджі
Окремим викликом сьогодення став вплив мережі Інтернет. Сучасні діти проводять у цифровому просторі значну частину життя, де потрапляють під вплив деструктивного контенту, небезпечних челенджів і вірусних трендів. Підлітки вигадують такі сценарії поведінки та приводи для втеч, які раніше складно було навіть уявити. Кілька років тому Україною ширилися небезпечні інтернет-ігри, що спонукали підлітків до самоушкоджень чи самогубств.
Завдяки оперативній профілактичній роботі поліції, психологів та працівників прокуратури на Прилуччині вдалося запобігти подібним трагічним випадкам. Наразі ситуація під контролем, але просвітницькі лекції про психологічну безпеку в мережі прилуцькі поліцейські проводять систематично.
Мобільний клас безпеки: інтерактив для віддалених сіл
Особливою гордістю правоохоронців Чернігівщини є інтерактивний мобільний клас безпеки – спеціально обладнаний автомобіль, який курсує навчальними закладами області. Пріоритет надається не великим містам, а віддаленим селам та малокомплектним школам.
Чому навчають дітей під час інтерактивних уроків:
• Правилам дорожнього руху – за допомогою наочних макетів та тренінгів сільським дітям допомагають адаптуватися до інтенсивного міського трафіку.
• Мінної безпеці. Це надзвичайно актуальний напрям під час війни. Дітям показують муляжи вибухонебезпечних предметів («шахедів», мін, снарядів) і наголошують на головному правилі: не підходити, не чіпати, негайно телефонувати за номерами 101 або 102.
• Поведінки на водоймах та пожежної безпеці – дітям роз’яснюють базові алгоритми збереження життя в екстремальних ситуаціях.
«Коли ми приїжджаємо до школи лише на годину-півтори, намагаємось дати дітям максимум корисної інформації. А на початку нового навчального року хочеться побажати учням, батькам і вчителям терпіння, взаєморозуміння та, найголовніше, безпеки», – підсумовує Юлія Ведмідська.
Джерело: газета «Трудова слава», Олена Березкіна
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.




