Картопля є, а заробітку немає: що відбувається з урожаєм на Чернігівщині

Картоплю на Чернігівщині почали копати ще в кінці серпня. Урожай у приватних господарствах різний. Адже, крім погодних умов, він залежить від догляду, від того, як часто (рекомендується через 4–5 років) міняють посадковий матеріал. Бо звичайна продовольча картопля з роками вироджується, накопичує хвороби і дає менше плодів.

Ціна на базарах була в середньому 20 гривень за кілограм. Зараз, коли збирання врожаю стало масовим, вона різко впала. Скажімо, на Городнянщині майже ідеальну для зберігання — завдяки товстій рожевій шкірочці — «белларозу» можна придбати по 10 грн за кіло.

Перебрану, чисту, в сітках. Є з доставкою — аби тільки купили. Затративши на вирощування врожаю неабиякі кошти (одна лише оранка обходилася в середньому 100 грн за сотку) і зусилля, люди продають його за копійки.

— Зима не за горами. Опалення дороге (наприклад, невеликий автомобільний причіп рубаних дров коштує понад 4 тис. грн. — Авт.). Людям потрібні гроші, — каже староста Смичинського старостинського округу Юлія Новик.

Для тих, хто наймає техніку, недешеве й збирання картоплі. Викопати сотку вібраційною (із «трясучкою») копалкою — 100 грн, комбайном — 170–190 грн.

— Дорога солярка, а ціни на запчастини взагалі захмарні, — пояснюють тарифи власники транспорту.

А в людей немає вибору — хіба що копати вручну — платять, скільки скажуть.

— Багато хто вже набрав картоплю в сітки. Чекають оптових заготівельників. Але їх поки що немає, — продовжує староста.

Хоча їхні ціни теж навряд чи порадують: користуючись тим, що одноосібникам складно самим доставити урожай на ринки у великі міста (тим більше зараз це ще й небезпечно), вони стараються платити за картоплю по мінімуму.

У Березні на Менщині, де перекупники зазвичай не вибувають протягом усього сезону, за якісну велику картоплю нині дають по 5–6 грн за кг.

— Починали із семи гривень, — зазначає секретар селищної ради Лариса Мироненко. — Люди стали масово здавати, і ціна впала.

Цього року багато хто посадив картоплі менше, ніж торік. Але врожай непоганий, тож великого попиту немає. Ціна низька. А що вдієш? Доводиться погоджуватись і на таку.

— Це ще добре, що можна здати картоплю на місці, — вважає староста сусідніх Волосківців Юрій Андрійченко. — У наше село закупівельники не навідуються. Людям доводиться домовлятися, щоб приїхали. Тож який може бути торг?

Дехто закликає не продавати вирощеного задешево. Мовляв, буде вигідніше перетерти бульби на крохмаль. Або згодувати худобі — знадобиться менше зерна. Інші радять не поспішати продавати — мовляв, узимку картопля буде дорожчою. Проте не в кожного є нормальні погреби для зберігання, і люди побоюються, що до зими частина вирощеного згниє. Треті не приховують розчарування та образи від знецінення важкої праці, кажуть: краще викинути, ніж віддавати задарма.

Разом з тим для звичайних покупців, особливо з невисоким рівнем доходів, низькі ціни на картоплю — це можливість суттєво зекономити на базових продуктах харчування. Особливо якщо купувати дрібну — вона від 2 грн за кіло.

Втім, після того, як така картопля («бебі») стала популярним гарніром у ресторанах, мінібульби мають попит і в досить небідних містян. Правда, в ідеалі для гарніру треба спеціальні сорти (такі як «бебі лу», «альвара»), та непогано підходять і доступні «рив'єра», «гала», «коломбо».

У ресторанах дрібних бульб не чистять. Під час запікання їхня шкірочка стає хрумкою, а всередині картопля залишається м'якою, ніжною. Ціна 200-грамової порції «бебі» під соусом — від 150 грн.

— Будемо їсти делікатес, — жартують ті, хто не садить городів.

Замість картоплі в багатьох зараз — заробітки на бузині та горобині (приймають по 10–15 грн за кг), яблуках (за мішок збираних платять по 50 грн). Хто знає місця — на лисичках (за кілограм можна виручити до 300 грн).

Джерело: газета «Гарт», Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: