• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Не перевелися ще Богатирі на ічнянській землі


Радио

Не перевелися ще Богатирі на ічнянській землі

 

Бо-га-тир...Чуєте, який зміст вкладений у це слово. Щось від надлюдини. У казках вони карають зло і перемагають ворожі сили, у справжньому житті гнуть підкови, зубами тягнуть автобуси та вантажівки, жонглюють гирями у кілька пудів і ще роблять безліч див, на які проста людина не здатна.

Тож, як я почула, що в Ічні мешкають Богатирі, вирішила обов’язково познайомитися. Як-не-як, не кожному випало носити таке чудове, казково-билинне прізвище!



Зустрічаємося із 58-річним Василем Богатирем - батьком сімейства - невисоким, середньої статури чоловіком. Оце тобі богатир?!

Звісно, пожартувала з цього приводу. Разом і посміялися, бо Василь виявився ще тим гумористом. Колись, ще у школі, через кепкування із вчителів ледь із школи не вигнали. А все через вірш, що присвятив вчителям. Віршувати любив, тому й прізвисько носив Кобзар.

«А ви й зараз вірші складаєте, - цікавлюся у пана Василя. - Можете, щось експромтом.». Не довго думаючи чоловік видає:

«Як заходиш у контору - настроєніє угору,

А заходиш в сельсовєт - думаєш-думаєш, а толку нєт».

Що скажеш, вірш із життя. Так воно у житті було і є, що сільради завжди були бідні, а в конторах колгоспних гроші водилися.


Як призвався хлопець до армії, там став Драконом. Цікавлюся, чи бува не через власне прізвище так прозвали. Адже богатирі славилися перемогами над драконами. «Та ні, усе простіше, - говорить. - Я за гороскопом Дракон. Навіть із шеренги викликали за прізвиськом».

Василь замолоду боксом займався, гирі штовхав. Та це більше в армії було. Після армії за комсомольською путівкою поїхав у Херсонську область. Однак Каховському РЕМу не треба було таких спеціалістів, як він - дизеліст по електростанціях і підводних катерах. Направили хлопця у село Михайлівку. Там він і зустрів свою першу дружину. Вона була із Гмирянки, і згодом забрала Василя на Ічнянщину. Так хлопець із Заруддя що на Вінничині став гмирянцем. Обоє працювали у колгоспі. Тут народилися у них два хлопці: Роман і Володя.

Старший Роман одружений, має двох дітей: 7-річну доньку Дашу і 4-річного сина Тимура. Зараз із сім’єю живуть в Ічні, а у Гмирянці обробляє землю.

Роман Богатир і вищий за батька, і міцніший. Любить футбол і гирьовий спорт. Свою богатирську вдачу демонструє і на змаганнях. А волю і силу духу випробовує на Водохреще, коли занурюється у холодну купіль. Ще на дозвіллі любить рибалити, а технікою марив із дитинства. Як насунула орда із сходу в українські землі, пішов добровольцем Богатир-молодший до лав захисників. Боронив Україну у першій хвилі, розповідає батько.

За меншого Володю згадує із смутком. Немає його уже на цьому світі, відійшов молодим. Цей син любив співати. Пан Василь ніби у ті роки повернувся. «Йдемо із ним вулицею і співаємо українських пісень. Гарно так співав Володя».

Хлопці у мене золоті, сказав як відрізав Богатир-старший.

Не тільки Україною розсіялося родинне сім’я Богатирів із Вінничини. Навіть у далекій Тюмені, куди переїхав жити Василів брат Іван із родиною та у ще дальшій Америці, куди із чоловіком виїхала їхня сестра Аня, розростаються паростки Богатирського родоводу.

А ми, ічнянці, теж можемо сміло казати, що не перевелися ще Богатирі на нашій ічнянській землі.

Ічнянська газета «Трудова слава» №47 (10168) від 25 листопада 2021, Ніна Наливайко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Богатир, Ічня

Добавить в:
 
 


Центр Комплект