Все навпаки: спочатку спільний побут, а потім романтика

Цього разу виграти перший приз від «Вісника» пощастило 46-річному Валерію Киселю і 45-річній Оксані Симоченко з Городні.



Валерій та Оксана зустрілись шість років тому. Обоє були розлучені. У першому шлюбі Валерій прожив 20 років, Оксана — 21 рік.

Перший раз Валерій Станіславович одружився у 23 роки. У шлюбі з дружиною Наталією — двоє дітей. Син Вячеслав, 21 рік. Працює зварювальником, як і батько. Доньці Каті 13 років, школярка. Діти залишились з мамою.

— Не зійшлися характерами, — зітхнув Валерій. — Забрала дітей і пішла. Як нічого в нас не було, то й жили. А тільки хата своя з'явилась — розійшлися. Цей будинок мого діда. З першою дружиною після весілля пожили трохи в мого батька і пішли на квартиру. Бо не можна, щоб у домі два господарі були. Потім дідусь з бабусею відписали мені цю хату. Коли їх не стало, прийшли сюди, ремонт почали робити.

А доробляємо вже з Оксаною. Пєлаєм, делаем, а все ніяк. Тільки дві кімнати.

Оксана Володимирівна — з Тупичева. У 18 років вийшла заміж у село Автуничі. Дочці Наташі 26 років, живе в Городні.

— З вами приїхала? — питаю в Оксани.

— Навпаки, я до неї. Наташа вийшла заміж у 20 років за городнянця. А після мого розлучення зять був не проти, щоб я в них пожила. У мене з ним і зараз непогані стосунки. Де зустрінемось, поговоримо. Наташа — фельдшер, працювала медсестрою в хірургії городнянської лікарні.

А Валерині знайомі теж в лікарні працюють. До Наташі пристали: «Такий мужчина хороший! Пропаде один. А в тебе ж мама сама».

Отак нас звели. Валерій у кафе запросив знайомитись.

— Посиділи в кафе. І каже: «Речі збирай і переїжджай до мене», — згадує Оксана. — 21 лютого познайомились, а 23-го він мене до себе перевіз. Вистачило однієї зустрічі. Ми й знайомилися так, щоб або жити разом, або не дурити одне одному голову.

Зате в нас досі романтика, — поглядає на чоловіка Оксана. — Може їхати, дорогою польових квітів оберемок нарвати. Або бузку чи троянд кущових, що на вулиці ростуть.

Оксана — домогосподарка. Ходить на підробітки. Удома вишиває: рушники, картини, наволочки. Гладдю, хрестиком, бісером. Вишивати навчила перша свекруха, Марія Дмитрівна.

Спільних дітей у пари немає.

— А хотілося б?

— Ой, ні, — відмахується Оксана. — Онучки вистачає.

— Ще подумаємо, — не згоден Валерій.

— У мене ж уже онучка Улянка є. Наташа народила у другому шлюбі.

Розійшлися вони з першим чоловіком тихо-мирно. Трохи в нас з Валерою пожила.

А потім ми дочку так само заміж віддали, як і вона мене, — сміється Оксана. — Хороший зять, Роман. Прикордонник. Живуть у приватному будинку. Онучці два роки.

Валерій працює в Городнянському лісовому господарстві на нижньому складі.

— Відпочиваємо на рибалці, — розказують. — їздимо удвох.

— І в кожного своя вудка?

— Звичайно, — стрепенулася Оксана. — Я рибалкою більше чоловіка займаюся.

«ВісникЧ» №46 (1853) від 18 листопада 2021, Олена Гобанова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: