• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Переселенці з Авдіївки розповіли, як обжилися у Городні, а потім повернулися додому


Переселенці з Авдіївки розповіли, як обжилися у Городні, а потім повернулися додому

 

Сергій та Ольга Зуєви відкрили для себе Городню взимку 2015 року, коли їм, корінним мешканцям Авдіївки, довелось тікати від війни. Тоді не було часу приймати виважені рішення, місто постійно обстрілювала артилерія, міномети, танки та інше важке озброєння. Від обстрілів страждали не тільки стратегічні чи військові об’єкти, а, навіть частіше – житлові квартали, школи, бібліотеки. Останньою краплею став снаряд, який влетів у квартиру до сусідів і, на щастя, не розірвався.



- Виїхали до найближчої функціонуючої залізничної станції, сіли на потяг до Києва, а вже звідти прибули у Городню. Чому саме сюди? Тут тоді мешкала моя мама, -- пригадала Ольга.

З собою мали дві невеликі сумки з найнеобхіднішим та документами – те що встигли зібрати поспіхом. У Городні одразу якось все склалось – винайняли житло, добрі люди, сусіди по вулиці Петрівській допомогли усім необхідним від консервацій, до теплого одягу й побутових речей. От тільки з роботою у нас було важко.

- Після зарплат і розмаїття пропозицій про роботу, характерних для Донбасу, було важко навіть психологічно працювати за невеличку плату, звичну для Городні. Проте ми роботи не боїмось, працювали на пилорамах, на заготівлі лісу, а у вільну хвилину навіть городи перекопували, - пригадав Сергій.

Отак на зйомній квартирі з нестабільними, часто випадковими заробітками, прожили вони у Городні сім місяців. Про них наша газета розповідала у тому ж році. А коли військові дії почали затихати, подружжя Зуєвих повернулося додому. Рідне місто зустріло їх не надто привітно, бо численні руїни й покинуті обійстя призвели до розгулу бандитизму й мародерства. І цей період також треба було пережити. На щастя військовим разом із правоохоронцями вдалось відновити законність й нормальний ритм в Авдіївці. Проте всі ці останні шість років місто лишається прифронтовим, хоч реальний «нуль» проходить прямо по одній з околиць.

- Як фенікс із попелу Авдіївка відновилась. Звичайно, дуже допомогли місту державні

та міжнародні програми, направлені на відбудову житлових та соціальних об’єктів. Вже восени 2015 року у більшості багатоповерхівок міста було відновлено постачання тепла, струму, газу та інших комунальних послуг. За час війни дуже подешевшала нерухомість, тому новими власниками осель стали молоді й активні люди, які швидко відремонтували помешкання. А нині працює міжнародна програма підтримки підприємництва, яка дає можливість придбати техніку, обладнання, верстати для старту будь-якого бізнесу. Й цими грантами багато хто користується, - розповів Сергій.

Як професійний будівельник Сергій бачить відбудову рідного міста зсередини, в ряді
проєктів працює особисто. За останні роки в Авдіївці кардинально реконструювали місцеву лікарню, капітально відремонтували школи, відкрили новий торговий центр. І це при тому, що інколи снаряди таки залітають у місто, а з горезвісної «Промзони» регулярно долинають відгуки стрільби. «У спадок» від війни місто отримало ще одну проблему – величезні зграї бездомних собак, часто породистих, великих і небезпечних. Її також доводиться вирішувати за допомогою волонтерів, комунальників і ветеринарів.

Але життя триває. Жодного дня не припиняв своєї роботи місцевий коксохімічний
завод – головне містоутворююче підприємство Авдіївки. Нині це підприємство дає тепло значній частині багатоповерхівок за відносно невелику плату. Співробітники заводу мають стабільні зарплати й достатній соцпакет. Навіть вагітних співробітниць переводять на так звану «легку працю». Всіма цими бонусами скористалася Ольга, яка рік і дев’ять місяців тому народила сина Марата. Навесні вона планує повернутися на завод, де працює головним енергетиком підрозділу.

З того часу, який Зуєви провели у Городні в якості біженців, вже минуло шість років.

Проте вони не втрачають зв'язок із друзями й хоч раз на два роки приїздять до нас. Якось природно вони полюбили наше місто, щиро захоплюються гостинністю й людяністю городнянців, у захваті від нашої природи, чистого свіжого повітря й води, яку можна пити просто з-під крану. Єдине, що пригнічує гостей, це економічна несправедливість. Кажуть, у нас війна, проте заробити можна практично на кожному кроці, а у вас мирно, гарна природа, а людям доводиться або виживати, або їздити по заробітках. Певно, й Городні треба замислитись про власні містоутворюючі підприємства, але це вже зовсім інша тема.

Джерело: Новини Городнянщини

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Городня, Зуєви

Добавить в:
 
 


Центр Комплект