• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » 79-річна Марія Толочко поділилась секретами вирощування кавунів


79-річна Марія Толочко поділилась секретами вирощування кавунів

 

Цими соковитими дарами літа охоче ділиться з усіма Марія Толочко з села Шевченка.



Жінці активності не позичати. Скільки себе пам’ятає - стільки й трудиться, як бджілка, дбає, щоб було і собі, й дітям і навіть друзям. До нашої «районки» часто дописує ще з молодості.

У свої сімдесят дев’ять Марія Яківна ще хвацько їздить на велосипеді й любить носити намисто - ця любов, мабуть, ще з часів участі її в сільській художній самодіяльності. Зараз, коли ми з нею зустрілися, жінка ніби хотіла розповісти усе, що тільки знає, й поділитися тим, що в неї тільки є. Цього року в неї вродили кавуни.

- Росли на перегної, - розповіла господиня. - Вродили такі, що одного навіть не могла піднести, такий важкий. Пороздавала їх багато і в селі, і друзям у Ко-марівку. Щодня їх зараз їм. Насіння купувала у Прохорах, двох видів. Вродили кавуни: одні тонкошкурі, смугасті - дуже солодкі, а другі товстошкурі, темно-зелені - то трохи не такі. Насіння й сама збираю. Кавуни у мене були ще більші, і дині жовті, як паляниці. А он, у дворі, помідори попроростали із квашених. Викинула, а вони й повилазили, - сміється.

Здається, в цієї жінки й суха гілляка розцвіте, так любить вона працю на землі. У юності вона мріяла стати вчителькою, вже у Прилуцький технікум вступила. Сестра-близнючка теж на педагога документи подала. Та мати почала плакати, що сама на старість залишиться, бо чотирьох дітей без батька виростила, а вони розбігаються (у Марії було ще двоє старших братів, а батько не повернувся із війни. - Авт.)... Тож Маруся мовчки забрала документи з технікуму й пішла працювати в колгосп. Спочатку матері допомагала, а тоді сама очолила ланку, пізніше працювала телятницею, дояркою, навіть нянею в дитсадку.

- Розповідали, що народилася я дуже крихітною, вже без батька, то прийшла сусідка, глянула на мене й каже матері: «Як віхоть! Та викинь її, нащо вона тобі здалася?». А мати каже: «Якже це так -свою дитину викинути?». А я ж із матір’ю попоходила в колгосп, попоносила соломи величезними ряднами... У хаті, було, натопимо, то люди до нас сходилися, картоплю пекли у грубі, жінки вишивали, а чоловіки сиділи й розмовляли, грали в карти на долівці.

Тата нашого забрали на війну в сорок першому. Тільки через тридцять п’ять років через пошуковців ми дізналися, де він похований. їздили на могилу в Коростень на Житомирщину, де півсотні солдатів були похоронені разом із ним, - згадує вона.

Ідемо з Марією Яківною на город. А там лежать кавуни-красені. Від купованих нічим не відрізниш.

- Посіяла, прополола та більше нічого особливого їм не робила. Мабуть, цього року для них погода підходяща, - каже Марія Яківна. - І в сина з дочкою, які обоє живуть у селі, теж смугасті вродили. Тож не знаю, кому вже їх і роздавати. Людей у селі мало залишилося, багатьох я вже поховала...

У Марії Толочко - п’ятдесят років колгоспного стажу. Чоловік працював завклубом і шофером у колгоспі, вона ж устигала бути активною учасницею художньої самодіяльності. Любила співати й грати ролі в п’єсах.

- Ставили разом з Марією Луценко, моєю вірною подругою, «Наталку-Полтавку», «Сватання на Гончарівці». Клуб у нас був великий-превеликий. І в хорі співали, й танцювали, і весілля відбували. Було, прийду зранку на ферму, а там уже балакають: «Уже чути, що Маруся на роботі. Регоче на всю ферму»! Всі, хто із села виїхали, зі мною й зараз листуються, і коли приїжджають, то в гості заходять. Бо я тут найстарша залишилася.

Цього року я почала описувати в зошиті все своє прожите життя. Хай колись нащадки прочитають. А зараз давайте кавунів на пробу виберемо! - ніби опам’ятовується. І йде по грядці з піснею: «Не журися, Галю, не журись за мною, я піду служити, ти будь ланковою.»

P.S. Кавуни від Марії Яківни виявилися не тільки гарними на вигляд, а й смачними, не гіршими від херсонських. Тож хай родять вони в цієї гарної господині та активної нашої дописувачки й наступного року. А ми розповімо читачам дещо про цих соковитих смугастиків.

Цікаві факти про кавуни

• Кавун - це ягода, фрукт чи овоч? Існує поширена думка, що кавун - це найбільша ягода з усіх відомих науці. Насправді плід кавуна - це багатосім’яна соковита гарбузина (лат. Pepo, peponium). За будовою гарбузина схожа на ягоду, але відрізняється від неї великою кількістю насіння і структурою навколоплідника (стінки плоду рослини, навколишнього насіння).

Тому з точки зору ботаніки називати плід кавуна ягодою не зовсім правильно. Кавун звичайний (лат. Citrullus lanatus) - це однорічна трав’яниста рослина, баштанних культур сімейства Гарбузові (Cucurbitaceae).

• Кавун на 92% складається з води. Для порівняння, тіло медузи складається з води приблизно на 95%, організм новонародженої дитини - на 80%, а організм дорослої людини - на 65-70%.

• М’якоть кавуна містить 5,5-13% легкозасвоюваних природних цукрів. До моменту дозрівання в ній переважають фруктоза і глюкоза, а сахароза накопичується в процесі зберігання кавуна. Зрілий плід насичений фруктозою, яка не викликає інсулінової напруги в підшлунковій залозі. Тому небагато кавуна можна вживати і при цукровому діабеті.

• У В’єтнамі існує цікава традиція. Під час святкування в’єтнамського Нового року («Тет») на стіл завжди подають кавуни. Вважається, що червоний колір кавуна символізує удачу. А кавунове насіння вживають як закуску.

• В Херсонській області (на трасі Дніпропетровськ - Херсон) є пам’ятник кавуну. Херсонські кавуни давно славляться по всій Україні і за її межами.

• Середня вага кавуна коливається від 5 до 10 кг, хоча буває меншою і більшою. А найбільший кавун у світі було вирощено в США. Американський фермер Ллойд Брайт з Арканзасу в 2005 році виростив кавун сорту Кароліна-Кросс (Carolina Cross) вагою І22 кілограми (а це вага майже двох людей)! Навесні 2006 року цей кавун був занесений у Книгу рекордів Гіннеса.

• Крім величезних кавунів, існують ще й карликові. У Південній Америці вирощують маленькі кавуни довжиною всього в 3-4 сантиметри, звані Pepquinos. За смаком вони нагадують свіжий огірок і часто використовуються в дорогих ресторанах для приготування різних салатів, шербету або як закуска.

• Люди вважають, що кавуни бувають «хлопчиками» і «дівчатками», і що кавуни «дівчатка» нібито солодші і в них менше кісточок. Насправді це міф, особливо з огляду на те, що кавун - це однодомна рослина (тобто жіночі і чоловічі квітки знаходяться на одній особині). Квітки у кавунів одностатеві, тобто в них є або тичинки (чоловічі квітки), або маточки (жіночі квітки). І так як на чоловічих квітках є тільки тичинки, то на них плід не утворюється. Насправді всі плоди кавунів - жіночі, так як плід формується з маточки квітки.

• Кавун - низькокалорійний продукт. У 100 грамах м’якоті міститься всього 3038 калорій. Крім того, кавун - корисний дієтичний продукт. Існує навіть так звана «кавунова дієта», яка допомагає скинути зайву вагу, очистити організм від шлаків і токсинів і поліпшити функціонування травної системи.

• У Японії також вирощують не круглі кавуни, а в формі куба. Звичайні круглі кавуни незручно зберігати в холодильнику або транспортувати, тому японські фермери вигадали поміщати кавунову зав’язь у спеціальні скляні коробки у формі куба. У процесі росту плід займає форму коробки, яка, до речі, такого ж розміру, як і полиці японських холодильників. При цьому смакові якості таких кавунів нічим не відрізняються від звичайних.

• У кавунів є своє професійне свято - 3 серпня! І якщо у вас виникне бажання його відзначити, запасіться в цей день кавунами.

• Батьківщиною кавунів є пустеля Калахарі в Південній Африці. Там досі зустрічаються дикі кавуни невеликих розмірів (з тенісний м’яч) і вагою близько 200 грам. Більше 4000 років тому кавуни почали вирощувати в Стародавньому Єгипті, про що свідчать знайдені в єгипетських гробницях зображення і насіння кавунів. Цікаво, що єгиптяни часто поміщали кавуни в гробниці фараонів як джерело їжі в їхньому загробному існуванні. Пізніше кавуни почали культивувати в Персії (Ірані), Аравії, Індії та інших країнах Азії з сухим і спекотним кліматом.

• У Західну Європу кавуни завезли в епоху хрестових походів приблизно 700-900 років тому. До нас кавуни потрапили зі східних і південних країн морським шляхом через російську Астрахань. Але сіяти їх, а не ввозити з інших країн, почали тільки в середині 17 століття. У той далекий час кавуни не їли свіжими. Поки кавуни тривалий час доставляли з-за кордону, вони втрачали свіжість і ставали непридатними для вживання. Тому кавуни їли тільки після тривалого вимочування і варіння в цукровому сиропі з прянощами і перцем! Навіть коли кавуни почали вирощувати у нас, їх ще довго не вживали свіжими, а подавали в заможних родинах вимоченими в цукровому сиропі.

• На сьогодні існує більше 1200 сортів кавунів, які вирощують в 96 країнах світу. В основному це країни з теплим кліматом.

• Плоди кавуна за формою, розміром і забарвленням можуть сильно відрізнятися один від одного в залежності від сорту. Вони можуть бути кулястої, овальної, сплющеної або циліндричної форми. Забарвлення шкірки кавуна варіюється від білої і жовтої до темно-зеленої з малюнком у вигляді смужок, плям, сітки. А м’якоть буває червона, рожева, малинова, але іноді зустрічаються кавуни з жовтою або навіть помаранчевою м’якоттю.

• Жовті кавуни з’явилися в результаті схрещування дикого жовтого кавуна (який неможливо їсти) зі звичайним. Зараз кавуни з жовтою м’якоттю вирощують в Іспанії і Таїланді. В Іспанії вони ростуть влітку і мають круглу форму. А в Таїланді вирощуються взимку і мають овальну форму. Експерименти по виведенню жовтих кавунів проводилися і в Україні. В українських селекціонерів вийшов особливий гібрид «Кавбуз», який всередині жовтий, зовні і на смак схожий на гарбуз, а за ароматом нагадує кавун. Цей сорт найбільше підходить для приготування каші. А ще селекціонери вивели чорний кавун! Він належить до рідкісного сорту Densuke і вирощується тільки на острові Хоккайдо на півночі Японії.

• Про кавуни часто говорять як про «склад нітратів». Насправді перевірити, в яких умовах вирощувався кавун і скільки «хімії» в нього накачали, неважко. Занурте шматочок кавунової м’якотті в ємність з водою. Якщо рідина почервоніє або порожевіє, кавун дійсно «нітратний». Якщо вода просто трохи помутніє, - він чистий.

• З м’якоті кавуна роблять особливий мед «нардек». Його готують, упарюючи кавуновий сік, отриманий із м’якоті дозрілих кавунів, до густоти меду. Щоб отримати всього 1 кг кавунового меду, необхідно 16-17 кг м’якоті солодких кавунів! Тільки хворим на діабет нардек краще не вживати, бо він містить не менше 60% цукру.

Джерело: районна газета "Вісті Борзнянщини" №35 (9957) від 28 серпня 2021, Людмила Шульжик

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Толочко, Шевченко, Борзнянщина, кавуни

Добавить в:
 
 


Центр Комплект