• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Тетяна Рудой — жінка, яка присвятила своє життя дітям та замінила маму для дев’ятнадцяти дітей


Тетяна Рудой — жінка, яка присвятила своє життя дітям та замінила маму для дев’ятнадцяти дітей

 

8 липня, в Україні відзначається День родини. Це відносно молоде свято, яке почали відзначати з 2012 року. А присвячене воно, у першу чергу, любові, взаєморозумінню, гармонії і вірності. Найбільш незахищеною і вразливою частиною суспільства є діти, і всі вони повністю залежать від дорослих. Особливо це стосується дітей-сиріт, дітей з багатодітних та малозабезпечених родин. Допомогти, захистити, полюбити та приголубити обездолених малят вдалось Тетяні Рудой, яка взяла під своє материнське крило та піклування дев’ятнадцять дітей. Сьогоднішній з нею проживає семеро, а дванадцять інших вилетіли з родинного гнізда: одні навчаються, інші — створили власні сім’ї.



Тетяна Іванівна завжди мріяла про велику родину. Її робота завжди була пов’язана з дітьми. Працювала в Харкові завучем приватного дитячого будинку, в школі — психологом, в 2013 році переїхала з Харкова в Городню. З професійного досвіду вона знала, наскільки часом бувають зболені душі та долі у дітей та наскільки їм не вистачає любові. Й вона згадала про свою мрію, яка допомогла наважитись на створення дитячого будинку сімейного типу (ДБСТ). Вже близько 14 років пані Тетяна вкладає душу в дітей, як у своїх.

— Ще в 2007 році, коли я проживала у Харкові, я вперше взяла під опіку дівчинку Інгу з братом Владом. Життя згодом повернуло так, що я переїхала сюди, в Городню, вже з дітьми. Тут придбали цей будинок, облаштували його й з тих пір тут живемо, — ділиться спогадами господиня. — Опікунство передбачає, що я виховую дітей до 18 років, а дальше вони самостійно пливуть по життєвій дорозі. Але я до кожного прикипаю душею й просто так відпустити складно. Майже з усіма я підтримую зв'язок, не зважаючи на те, що у них свої сім’ї та діти, вони приїжджають у гості, чому я невимовно рада.

В пані Тетяни двоє своїх дітей: Денис та Віра, які вже подарували їй трьох внучат. Жінка зізнається, що її діти спокійно сприйняли новину про те, що з ними будуть жити й інші діти, які потребують батьківської любові не менше за них. Жінка створила в сім’ї дружню атмосферу й ніколи не розділяла на своїх і не своїх. Діти віддячують їй своєю любов’ю і всі називають її мамою. Хоча зізнаються, що вперше назвати пані Тетяну так було складно.

— Я виховую всіх однаково. Віддаю свою любов та свої вміння усім порівну. Незважаючи на різні характери, вподобання, настрої — нам вдається жити дружньо. Я хочу не просто дати дітям дах над головою й нагодувати. Я вкладаю у них свою душу та любов. Я хочу, щоб вони мали майбутнє. Зараз я опікуюсь сімома дітьми, які з двох сімей. Аня та Сергій з Чернігова, а Сніжана, Гліб, Олег, Сергій, Толя і Надя — з Івашківки з однієї родини. Кожного до мене своя життєва історія, особлива й нелегка. У когось батьків позбавили батьківських прав, у когось батьки відійшли у кращий світ, у когось батьки перебувають у місці позбавлення волі. У мене навіть були випадки, коли батьки, залишивши місце позбавлення волі забирали дітей до себе назавжди. Нині п’ятеро дітей навчаються в Городнянському ліцеї №1 і двоє дівчат (Надя та Аня) вступають в училища. Надя навчатиметься на ветеринара у Козельці, Аня — на швею-модельєра у Чернігові.

Дівчата зізнаються, що їх не лякає самостійне життя. Вони готові прийняти виклики долі. Вони знають, що мама їх всьому найнеобхіднішому навчила, а чого не знатимуть — мама допоможе та підкаже.

—Мене не лякають кухонні чи побутові труднощі та обов’язки, я впевнена, що справлюся з ними, — ділиться Аня. — Єдине за що переживаю — за справи з документами. Адже я раніше ніколи самостійно не вирішувала такі питання. З однієї сторони – страшнувато, а з іншої — переборює цікавість, наскільки я сама зможу дати раду.

— Я ходжу на вокал, малювання, гурток англійської мови, гурток, де навчають виготовляти різні вироби в ЦДЮТ, майстер-класи у бібліотеці, — розповідає Сніжана.

— Я займаюсь боксом у спорт школі, вокалом та відвідую гурток «поробок», — долучається до розмови Олег.


— Відвідую театральний, вокальний гуртки у ЦДЮТ, а також навчаюсь грі в шахмати у ДК, — розповідає Толя.

— Займаюсь малюванням та на вокалом, — долучається до розмови Сергій.

— Я ходила раніше на бокс й захоплювалася малюванням простим олівцем, — розповідає Надя, яка знає італійську мову, читає книги італійською.

Попри свій юний вік, усі знають ким хочуть стати, коли виростуть. Толя хоче стати журналістом або вчителем історії, Сніжана — лікарем, Сергій — кухарем, Олег мріє стати психологом і працювати, з дітьми, Гліб хоче стати художником. Всі об’єктивно оцінюють свої можливості й обирають потрібні професії, яких найчастіше не вистачає і які є найзатребуванішими. Тетяна Іванівна підтримує кожного у його виборі й сприяє здійсненню цих мрій. Але звісно, для будь якої жінки – отримати на виховання 7 нових діток – величезний виклик та навантаження. Пані Тетяна розповіла, як їй вдається виховувати, організувати та приділити увагу кожному.

— В нашому будинку не буває тихо. Хіба що коли всі у школі. Я звикла до такого ритму життя й це мені приносить радість. Справитись з усіма хатніми та побутовими обов’язками допомагають діти. Вони приходять на допомогу під час приготування їжі. Сніжана та Гліб, наприклад, готують салат, супи вміють готувати Надя та Аня, млинці готувати вміють всі. У нас ніколи не виникає спірних питань щодо справ на кухні. Якщо попрошу когось начистити картоплі — не відмовляють, а стають і виконують прохання. Те ж саме стосується й обов’язків на подвір’ї.

Треба виполоти траву – не проблема. Як кажуть, гуртом легше й батька бити. Щодо прибирання в хаті – кожен прибирає свою кімнату. Я створюю графік роботи чи то план на день, де розписані всі процеси, які ми повинні виконати. Чесно кажучи, навіть не доводиться придумувати якихось покарань за непослух. Вони всі чуйні й завжди відкликаються на прохання допомогти. У нас є свої традиції, як і в кожній родині. Щонеділі ми ходимо до церкви, щодня молимось Богу. Святкуємо всі дні народження, купуємо подарунки на Миколая.

— А ми знаємо, що Миколай — це мама, — з усмішкою розповідають навипередки діти. — Ми бачили, що це вона нам шоколадку під подушку клала.

— А чого це ви по ночах не спите? — у відповідь з усмішкою запитує мама.

Відпочивають також гуртом. Своє дозвілля родина також проводить гамірно та весело. Коли вдома смажать шашлики, збираються у бесідці за великим столом і вечеряють разом, коли за вечерею грають у свої улюблені ігри: «Монополія», «Свинтус», «Лото». Навіть влаштовують турніри з шашок між собою. Гліб зізнався, що він був переможцем і обіграв усіх інших. Аня влаштовувала вікторину, де всі брали участь й за правильні відповіді вручала призи, придбані за власні кошти. Якщо дозвілля проводять у лісі — це обов’язково з бадмінтоном, м’ячем та хорошим настроєм. Сумно в цій родині ніколи не буває. Тут панує взаєморозуміння, гармонія та любов.

Джерело: Новини Городнянщини

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Рудой, Городня, діти-сиріти

Добавить в:
 
 


Центр Комплект