Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » З однією рукою. Як живе 27-річний Сергій Кубрак, якому відтяло лівицю на виробництві


З однією рукою. Як живе 27-річний Сергій Кубрак, якому відтяло лівицю на виробництві

Три місяці тому унаслідок виробничої травми верстатник корюківського деревообробного підприємства залишився без руки. За цей час 27-річний Сергій Кубрак з селища Холми пристосувався до життя з однією рукою і навіть повернувся працювати на підприємство, але вже охоронником. Сусіди.Сіty про те, що допомогло молодому чоловікові не втратити віри та впевненості у завтрашньому дні.


Сергій Кубрак на своєму подвір`ї

Травма назавжди

Той день був звичайним робочим днем для верстатника Сергія Кубрака. Зранку він заступив на зміну. А вже близько опівдня сталося непоправне. Ліву руку чоловікові затягнуло верстатом, що працює, коли той намагався вихопити застряглий між валом і стрічкою матеріал.

Далі — повна травматична ампутація кінцівки й тривале лікування. Безмежний відчай мами й гіркі сльози дружини. І моральна спустошеність у душі 27-річного чоловіка. Та Сергій швидко взяв себе у руки. Лікарняне ліжко сприяло переосмисленню усього його життя.

— Коли у реанімації глянув навколо і побачив, з чим і які там лежать пацієнти, зрозумів, що я туди потрапив «зі скабкою», — згадує Сергій. – І почав думати про те, щоб скоріше повернутися додому.

Невдовзі Сергію Кубраку, який назавжди втратив руку, встановили третю групу інвалідності.

Надія на протез

Щоб замовити протез руки, Сергій їздив у Київ. Спеціаліст, який його оглядав, лише скрушно похитав головою, мовляв, про електроніку взагалі мова не йде, бо замала кукса, та й механічний у такому разі важкий буде.

Сергій замовив механічний. Дарма, що важкий. Сподівається, що з його допомогою буде зручніше виконувати елементарні рухи, які у його випадку – неоціненні. Протез і допоміжне взуття Сергію виготовлять за кошти Фонду соцстрахування.

«Роблю все, як і раніше, тільки повільніше»


Сергій з Машею познайомилися, коли навчалися у Чернігівському професійному будівельному ліцеї. Він з Холмів, вона – з Данилівки Менського району. У Холми приїхали жити у 2012 році. За три роки побралися. Невдовзі народилися син і донька. Нині Олегу 8 років, Яні – 4.


Олег і Яна Кубраки

Три роки тому Кубраки почали жити окремо. Сергію дісталася хата від баби з дідом, величезне дворище та цілий лан городів. Ще й купа роботи, виконати яку і двох рук замало. Молода сім’я хоче осучаснити стару хату, щоб і їм, і їхнім двом діткам було зручно та затишно.

Після травмування Сергія робота вдома нікуди від нього не поділася. Тільки тепер його другою рукою і першою помічницею стала 26-річна дружина Маша



Молода сім’я підвела воду у будинок. Удвох завершують робити ванну кімнату. Сергій сам поклав плитку. Разом із сином-другокласником постелили підлогу у будинку. А з Машею збудували просторий курятник, який молодий чоловік невдовзі планує обладнати ще й освітленням, аби кури швидше росли та частіше неслися.


Яна і Олег справно перевіряють, чи нанесли яєць домашні кури

До того ж Кубраки для власних потреб тримають трьох поросят, яким хазяїн просто з сараю збудував просторий вигін на городі. Сергій переконаний, що будь-яке господарство повинне рости у комфорті!


Рохкаюче господарство привільно почувається у загоні на свіжому повітрі


Не простоюють без діла бензопила та власний деревообробний верстат. Все, що потрібно для домашніх потреб, може сам напиляти та вирізати. І велосипед сам розбирав та фарбував. За цей час приловчився навіть косити. Дерев’яний держак закріплює у рукав куртки – і косить.






Змалку привчений до роботи Сергій не збирається пасувати перед труднощами навіть з однією рукою

Своє картопляне поле теж обробляли разом з дружиною. Сергій і садив, і скородив город, і полоти дружині допомагав. Тільки обгортати розорою сам не міг.

— Нічого не змінилося, як залишився з однією рукою, — каже Сергій. – Роблю все, що й до травмування. Тільки повільніше. Єдине, чого уникаю, — ніж. Сам його до рук не беру, але можу допомогти Олегові порізати щавель на борщ чи у банку. Я тримаю зелень, а син ріже.



Найбільший страх

Найбільше, чого боявся Сергій Кубрак, — залишитися без роботи. Люди з двома руками не можуть знайти роботи, а спробуй з однією влаштуйся. А вдома ж сім’я, діти, ремонти, господарство. Голові родини треба думати про все.

Але підприємство, де травмувався чоловік, не залишило його наодинці зі своїми переживаннями. Керівництво запропонувало колишньому верстатнику роботу охоронником. Сергій погодився. Працює позмінно, добирається у Корюківку маршруткою.

Облаштувати стелю у веранді, постелити підлогу у ванній кімнаті й окультурити колодязь по вулиці, що навпроти його будинку – такі найближчі плани у Сергія Кубрака.

А ще бесідку зробити на березі річки, що неподалік. Цю роботу йому довірили члени громадської організації риболовів «Затишний берег», до складу якої входить і він. Разом хочуть зробити селище Холми привабливішим, а водне місце відпочинку – зручним. Сюди Сергій водить купатися і свою малечу.


Купатися Олега і Яну водить тато

«Живий – і слава Богу»

Коли батько повернувся з лікарні, діти спочатку боялися дивитися на його травму. А потім звикли. Бо батьки ніколи не акцентують уваги на тому, що тато без руки. А обіймати свою сім’ю у Сергія виходить і однією! Хоча, каже, й досі присутнє фантомне відчуття лівиці.

— Спершу чомусь здавалося, що ця травма – тимчасове явище, яке згодом мине, — зізнається Маша, дружина Сергія. – Нині ми всі розуміємо, що з цим треба просто навчитися жити. Однак, у мене і думки такої не було, щоб кинути чоловіка тільки через те, що він залишився без однієї руки! Живий – і слава Богу. Ми все разом зможемо.

Сім`я Кубраків: «Разом ми все зможемо»


Попервах Сергій не міг спокійно спати, бо боліла кукса відірваної руки. Тоді Маша завбачливо підкладала йому свою руку, щоб коханому було зручніше. Попри те, що Сергій завжди поруч із нею, він їй майже щоночі сниться. І завжди з обома руками.

Наталія Рубей, Сусіди.City

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Сергій Кубрак, селище Холми, виробнича травма, людські долі

Добавить в:


ЦентрКомплект