Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » «Усе життя у трактористах, чотири класи, а малював і ведмедів, і богатирів, і навіть Леніна з Марксом для клубу»
УБП


Home net

«Усе життя у трактористах, чотири класи, а малював і ведмедів, і богатирів, і навіть Леніна з Марксом для клубу»

81-річна Олександра Набок з Ховмів Борзнянського району виглядає на 70. Секретом молодості вважає щасливе та спокійне заміжжя. Чоловік Володимир, хоч і пропрацював усе життя трактористом і комбайнером у колгоспі, замість чарки любив малювати. Та не абияк, а по-справжньому: на полотні« Володимира Аксентійовича немає вже 17 років. Та Олександра Петрівна і досі не може згадувати без сліз. І все дивиться на картини чоловіка.


Олександра Набок

«Три богатирі», «Мисливці на привалі» — величезні полотнища у рамках на пів стіни прикрашають кімнату Олександри Петрівни. Як не знаєшся на мистецтві, від оригіналу не відрізниш,

— А були ще«Три ведмеді» («Ранок у сосновому лісі», картина Івана Шишкіна. — Авт.), — говорить жінка. — Ми з Володею у клубі ховминському познайомились. Я місцева, він з сусіднього Красноставу. До нас гуляти ходили. Пішки, за сім кілометрів.

Так і зійшлись. Я після школи одразу на ферму. Бо мати одна з чотирма дітьми лишилась. Не до навчання. А він тільки чотири класи закінчив. Читати-писати навчився і на тому все. Бо їх у сім’ї шестеро було. І теж без батька росли.

Жили ми добре. Жодного разу на мене і матюка не загнув. Не щитався, що це твоя робота, а це — моя. Як треба, то і на городі пополе.

Я вишивати любила: рушники, килими, наволочки. То Володя, буває, увечері сам попорається, щоб я з голкою відпочила.

— А коли малювати встигав?

— Увечері час знаходив. У вихідні чи на свята.

— У нього і мольберт був?

— Який там мольберт. Так, на рамку натягне полотно, до стіни приставить. І малює.

— 3 чого змальовував? Це зараз в інтернет заліз — і маєш зразок.

— Брав вирізки з журналів. Що подобалось, те й малював.

І просили його. Наприклад, наочну агітацію, плакати. Тоді це дуже потрібно було. А ще для клубу малював вождів. Величезні портрети на увесь зріст. Отак біля, сцени з одного боку — Ленін, з іншого — Маркс. Голова його вчитися відправляв. Той рукою махав: не поїду, я малограмотний.



— За гроші малював?

— Ніколи. А от подарувати, якщо комусь картина сподобалась, міг.

— То це він замість чарки та компаній?


— Чого ж, він і компанії любив. Веселий такий. Поперевдягає усіх. Душа компанії. У п’єсах брав участь. Організував ансамбль. Грали на ложках, мисках, рубелі і качалці.

— А ваш портрет? Чи сімейний?

— Якось і не думали про таке.

Все в роботі, все в двіженії, на городі й на городі. Це зараз і посадять, і обгорнуть ще й викопають. А тоді ж треба було усе вручну робити. Ще й у Білорусь за продуктами їздили.

Ні гречки, ні пшона — нічого тоді по магазинах у селі не було. Попродаємо картоплю — і на Мінськ.

— Туди щось з собою везли?

— Гроші, — сміється жінка. — Накупляємо всього. Посилок поналаштовуємо, бо хто ж його усе потягне. Доки приїдемо додому, покупки уже на місці.

— Дітям хист батька передався?

— Так. У нас двоє хлопців. Григорій і малює, і столярує, і грає на всю. Другий у Німеччині працює. Далекобійник. Четверо онуків і п’ятеро правнуків.

Поки надворі бушує «Ковід», з дітьми та онуками Олександра Петрівна спілкується хіба по телефону. Бо ж обидва сини з родинами живуть у Комарівці Борзнянського району, де вперше в області і з’явилась зараза. А новини дізнається з найцікавішої газети області «Вісник Ч». Цього ж разу вирішила не лише підписатися на видання, а й «Смикнути удачу за хвіст!».

— Поштарка загітувала: давайте напишемо. Ну давайте.

І не прогадала. Олександра Набок стала першим переможцем тижня у традиційній акції «Вісника Ч». У подарунок від улюбленої газети переможниця отримує набір каструль.

* * *

Уточнюємо, що у матері Олександри Петрівни було дві доньки. І після школи Олександра Набок пішла працювати до колгоспу.


Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №25 (1779), 18 червня 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Олександра Набок, БОрзнянський район, людські долі, «Вісник Ч», Марина Забіян

Добавить в:


ЦентрКомплект