Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Геннадій Дем'янчук - талановитий піаніст і унікальний педагог



Геннадій Дем'янчук - талановитий піаніст і унікальний педагог

Ім’я Геннадія Дем’янчука - талановитого піаніста, педагога, заслуженого артиста України - добре відоме у мистецьких колах області та далеко за її межами. Він народився у Чернігові, в родині музикантів. Навчався в міській музичній школі №1 (у педагога Леоніли Тишкевич), Центральній середній спеціальній школі при Московській консерваторії (в класі Тамари Бобович). Закінчив Московську державну консерваторію імені Петра Чайковського (клас народного артиста Росії Євгена Малініна) і асистентуру-стажування цієї консерваторії (клас народного артиста Росії Михайла Воскресенського). За оцінками музичних експертів, Геннадій Дем’янчук - один з кращих піаністів України з академічною музичною освітою.



Лауреат міжнародних конкурсів: «Jeunesses Musicals» у Белграді (Югославія, 1989 рік, І премія), «Music World» у Фівізанно (Італія, 2001 рік, І премія). Виступав у багатьох містах України і за кордоном: в Італії, Бельгії, Південній Кореї, Японії, Росії, Німеччині, Франції.

Доцент Геннадій Дем'янчук поєднує концертну діяльність з педагогічною роботою у Чернігівському музичному коледжі імені Левка Ревуцького і Національній музичній академії України імені Петра Чайковського. Піаніст постійно представляє на розсуд публіки сольні програми винятково із шедеврів світової класики.



Спеціальний кореспондент Деснянки» запросив митця поділитися з читачами тижневика своїми думками про життя, музику і творчість.

Початкові музичні кроки

- Пане Геннадію, що спонукало сісти за рояль семирічного хлопчину?

- Я народився в родині музикантів. Мама - піаністка, викладач по класу фортепіано, батько - баяніст.

Тож з дитинства був оточений звуками музики, а головне з насолодою слухав, як грала матуся. Це на мене справляло велике враження. І коли мені виповнилося сім років, я розпочав навчання в музичній школі. Через чотири роки мій педагог Леоніла Тишкевич наполегливо порадила поїхати до Києва й скласти іспити в музичну школу при консерваторії. Ми з мамою вирішили спробувати сили на столичному рівні, що принесло мені відмінні оцінки.

Тоді Леоніла Тишкевич запропонувала ще поїхати до Центральної музичної школи при Московській консерваторії, де після успішних вступних випробувань я й залишивсь навчатися.

У школі була надзвичайно цікава та творча атмосфера. Я успішно завершив навчання і продовжив свою музичну освіту в Московській консерваторії.

І повернення до Чернігова

- Ці роки принесли вам неоціненний досвід і знання, початок концертної діяльності, гастролі за кордоном і звання одного з провідних піаністів нашої держави. А що ж спонукало повернутися до провінційного Чернігова?

- Усе дуже просто - розвалився Союз, начебто братніх держав. Настав час хаосу, необмеженого розгулу корупції та економічної розрухи. Після конкурсу я здобув право на європейські гастролі, які відкривали широкі мистецькі перспективи. Але не судилося, бо бюрократи з Міністерства культури СРСР не підготували відповідні документи до відльоту літака, а організаторам туру повідомили про Че, що я захворів. Це для мене було страшенне потрясіння. А ще у мене в паспорті не було штампу московської прописки, тому роки навчання я перебивався проживанням у друзів. У магазинах навіть при купівлі продуктів вимагали наявність прописки, адже приїжджі «вимітали» зі столичних полиць геть усе. Перспективи для українця були досить туманні та важкі. Тому я з райдужними думками і мріями, що зможу для Чернігова зробити щось фундаментальне та змістовне, велике й хороше, приїхав до рідного міста...

- І ваші пориви душі вже визнаного лауреата та музиканта принесли місцевому мистецькому бомонду радість та можливість почути мелодії від справжньої зірки?

- Зовсім навпаки, бюрократичні перепони деформували мої пориви, а реальність виявилася досить прозаїчною та сумною. На роботу мене не брали, мотивуючи тим, що не мають відповідного навантаження, філармонія відмовилася від моєї концертної діяльності.

- Важко уявити ваш духовний стан, коли на батьківщині почуваєшся сиротою. І хто ж прийшов на допомогу?

- Володимир Суховерський, який запропонував посаду у новоствореній школі мистецтв, а потім - роботу в музучилищі. І я за це йому дуже вдячний. А ще музика допомогла мені познайомитися з майбутньою дружиною, талановитою скрипалькою Юлією.





- При більш детальному знайомстві з вашою родиною, видно, що вона унікальна, з великим музичним стажем.


- Моя мама, Лариса Іванівна, все життя прищеплювала знання та навички учням музичної школи №1, дружина Юлія - викладач музичного коледжу. І, найголовніше, діти пішли дорогою батьків. Син Антон, кларнетист, випускник Національної музичної академії, дочка Анна навчається на четвертому курсі фортепіанного факультету цього ж закладу.

ТЧині, на мою думку, київська фортепіанна школа перебуває на справжньому європейському рівні.

- У вас було чимало яскравих і бенефісних концертів. А який запам’ятався найбільше? Може, «Страсті за Бахом»?

- Складно згадати. Назву «Страсті за Бахом» і тематику концерту було обрано не випадково, адже він відбувався у Страсний тиждень. Взагалі виконання творів Баха - величезна відповідальність й неабияке навантаження для інтелекту.

«На концертах виконую твори, які наразі захоплюють мене»



- Підготовка сольного концерту - складна справа щодо часу й напруги. Скільки ж витрачаєте творчої енергії на це? І чи є якісь секрети запам’ятовування симфоній, монументальних полотен композиторів, які виконуєте без партитур?

- Складне запитання. Перш за все, упродовж декількох місяців треба досконально вивчити твір, щоб він сприймався не тільки на емоційному, але й на інтелектуальному рівні автора. Я маю максимально поріднитися з ним, вжитися в образ і як актор психологічно зрозуміти стан душі, віднайти гармонію при написанні твору. Це тривалий процес, і навряд чи можливо до кінця висловити думку композитора.

- Яким композиторам ви віддаєте перевагу? Чия творчість для вас найулюбленіша та найближча? Можливо, Ференца Ліста, твори якого частенько звучать у ваших концертах?

- Улюбленого в мене багато. В різні часи я віддавав перевагу тим чи іншим авторам. Ліста я справді дуже люблю. Його творчість - багатогранна і бездонна. Він - музикант, філософ масштабу епохи Відродження. Адже здобув славу як композитор, піаніст-гігант, педагог, письменник та диригент. Досі велику кількість його творів мало вивчено та не виконують. Для мене особистість Ліста та його творчість завжди представляли зацікавленість.



Загалом на концертах виконую твори, які наразі захоплюють мене.

- Творам яких епох - періоду класицизму, романтизму чи сучасної музики ви віддаєте перевагу під час занять зі студентами?

- Я відштовхуюся від їхніх уподобань. Всі хочуть оволодівати маловиконуваними творами епохи пізнього романтизму, творами XX століття. Отже, хочу наголосити, що репертуарні уподобання молодого покоління все ж таки змінилися.

- Чиї традиції ви продовжуєте у своїй виконавській та викладацькій практиці?

- Перш за все, я продовжую традиції тих музикантів, у яких навчався. Однак людина має сама стати на ноги й сформувати свій погляд на виконання музичних творів.

У своїх студентів я хочу виховати, по-перше, любов до музики, яка примушує забути про складнощі. По-друге - нестримну щоденну працелюбність та наполегливість. Без цих складових не відбудеться народження справжнього піаніста.

Як викладач, не ставлю за мету, щоб студенти копіювали мене. Головне, аби вони мислили самостійно, й тому виховую у молоді своє бачення та розуміння музики. Тут має бути єдність декількох складових: артистизм, гаряче серце, холодна голова і сильні пальці. З людських якостей для мене найцінніші -чесність та порядність.

- Яке ваше ставлення до легкої музики, естрадних шлягерів?

- Нині неймовірне засилля дешевої попси, і це викликає у мене протест. Одна нота, два-три слова - і вже пісня. Тому намагаюся не слухати цього. Хоча з юності й досі захоплено слухаю «Бітлз» та інших виконавців. Легка музика інколи допомагає добре відпочити.

- Ваші концерти в Європі, Азії популярні і збирають повні зали. В чому секрет успіху?

- Скажімо, в Японії вражає захопленість класичною музикою, якути можеш почути і в таксі.

В Європі є дивовижні зали з чудовою акустикою. Навіть такі невеликі містечка, як Торунь (Польща) та Лінц (Австрія) мають сучасні концертні комплекси з кількома залами, що збирають аншлаги. Я мав щастя виступати в цих залах і був приємно вражений чудовими інструментами та ставленням людей до музичної культури. До речі, ці містечка менші порівняно з Черніговом.

На жаль, у нас за часи незалежності не побудовано жодного подібного мистецького закладу, бо ж у можновладців культура перебуває на залишковому рівні фінансування.

- Вам більше до вподоби сольні концерти чи виступи у супроводі симфонічних оркестрів?

- Як правило, сольний концерт - це те, за що відповідаєш ти сам. А коли граєш з оркестром, то багато в чому залежить, хто стоїть за пультом, а також від майстерності майже сотні музикантів. Тільки повне взаєморозуміння може принести позитивний результат. Великий диригент Бруно Вальтер мудро стверджував: Треба мати велику мужність грати те. _о написано в нотах!»

- Розпочався новий навчальний рік. Які у вас плани на майбутнє?

- В академії і коледжі до мого класу поступили талановиті студенти. ! я планую з ними серйозно творчо попрацювати.

У наступному році виповнюється 250 років від дня народження Бетховена, то до цієї дати запланував підготувати п’ять концертів композитора, які б прозвучали у Чернігові. Але реакцію на цю пропозицію від офіційних осіб культури я ще не чув...



- І на завершення, що б побажали читачам «Деснянки»?

- Аби нарешті в нашій державі настали мир і процвітання. А в житті читачів - музична культура була на першому місці.



Слово заслуженого діяча мистецтв України Володимира Суховерського:

- Без перебільшення - Геннадій Дем’янчук талановитий піаніст.

І як досвідчений та унікальний музичний педагог поєднав найкращі традиції викладання. Його концерти-лекції надзвичайно цікаві, адже не кожен музикант може передати те відчуття твору, який виконує.

Сергій Гайдук, «Деснянка» №38 (773) від 19 вересня 2019

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Геннадій Дем'янчук, Гайдук, «Деснянка

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект