Слово про козака Олександра Овдія
Відлетіла у Вічність Людина прекрасної душі, скромного і доброго серця - Олександр Кузьмич Овдій. Смерть завжди трагічна і несподівана. Він жив, радів світу, людям, що оточували його, але доля розпорядилась по-іншому. Друзі будуть згадувати Олександра Кузьмича, як доброго товариша-отиміста, доброзичливого колегу-жартівника, надійного порадника, професіонала своєї справи.
На жаль, словами важко загоіти в душі страшну рану від втрати, важко знайти слова втіхи, коли зупиняється серце, проте світлі спогади про цю людину, яка чесно і гідно прожила своє життя, завжди будуть сильнішими за смерть. Нехай добрий, світлий спомин про Олександра Кузьмича назавжди залишиться у серцях рідних, колег, усіх, хто його знав, любив та шанував
Мене доля познайомила в 1968 році з 14-річним Олександром у Боброеицькіи восьмирічній школі Чернігівського району, куди мене направили на роботу. Учень був надзвичайно енергійним, допитливим, справжнім лідером серед школярів, очолював спортивний комітет закладу. А далі ми по життю крокували разом, допомагаючи один одному, організовували різні цікаві заходи, навіть чемпіонати області з кінного спорту.
Овдій завжди прагнув бути попереду всюди, які 6 посади не мав Ще в сільгоспакадеміі він став призером всесоюзних змагань з легкої атлетики серед студентів Вчився у Києві легко, з насолодою, адже його мама Марія Павлівна була в районі знаною жінкою-зоотехніком і прищепила свою професійну любов сину. Згодом, коли його обрали головою колгоспу в Черииші. вона всіляко допомагала молодому керівникові порадами

Він палко любив життя. В усі сфери сільського буття керівник вкладав душу і серце Саме його господарство збирало рясні врожаі картоплі, зернових, льону, городини, також відзначалося високими показниками у тваринництві і на птахофермах Саме у Черииші вм створив єдиний в області конезавод, подром, юнацьку кінно-спортивну школу, організував захоплюючі дні села, спортивні змагання, які збирали тисячі глядачів і учасників. А скільки емоцій викликав його кінно-козацький театр, вистави якого передивилася мало не вся область, а сам Олександр Кузьмич був майстерним коментатором з чудовим знанням різних порід коней. Він сам хвацько тримався в сідлі, був неабияким вершником-козаком, мисливцем і намагався прийти на допомогу лікарям, будівельникам, пожежникам, священнослужителям. працівникам освіти, культури і спорту, ветеранам Усього й не перелічити У різних ситуаціях, а інколи у досить гострих проблемних питаннях він намагався бути спокійним, виваженим і мудрим...
Прикро, що не встиг Олександр О в дій реалізувати уо свої мрії та плани Ми не в змозі змінити обставини, лише просимо Всевишнього упокоїти його душу в своїх Небесних Оселях, там. де спочивають праведні.
З невимовним сумом та тугою Сергій Гайдук
«Деснянка» №34 (873) від 26 серпня 2021
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.