чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Де пуп зав'язаний, туди і повернешся



Де пуп зав'язаний, туди і повернешся

У крайній хаті села Вересоч Куликівського району з ранньої весни до пізньої осені проживає Валентина Боголій з чоловіком Миколою. Приїздять сюди з Києва.


Валентина Боголій з онукою Варварою

— Чи не лячно вам жити в самому кінці села?

— Не лячно, тільки от сусідів у нас вже давно нема. Хата їхня заросла, миші, вужі позаводилися, — каже Валентина.

— А буває, що подорожні дорогу питають чи просять допомоги?

— Це у нас постійно, адже живемо над трасою. Просяться то машину відремонтувати, то колесо у велосипеді накачати. Минулої зими їхав із Кладьківки лижник — так замерз, бідний, що ми його і ночувати залишили. Найчастіше дачники заїжджають. Питають набори на борщ, молоду картоплю, води просять набрати, так ми їм ніколи не відмовляємо. Буває, чоловік сам, коли що вродить, столик поставить біля воріт, люди і розкуплять.

— Давно у Вересоч їздите?

— Я тут народилася, провела своє дитинство. А потім поїхала у Ніжин, хотіла вступати до педагогічного, але одного бала не вистачило. Стала працювати на залізниці. Закінчила транспортний університет у Харкові і переїхала з чоловіком до столиці. Тепер там вся наша родина живе. Двоє дітей, Леся і Тарас, і троє онуків.

Так сорок років на залізниці і пропрацювала, займалася розробкою нормативних документів. Об’їхала потягом всю Україну, багато чого бачила. Особливо на Заході сподобалось, там люди найпривітніші. Завжди напоять, нагодують, з порожніми руками від них не підеш. Буває, треба щось погане про них написати у звіті, а вони: «Та пишіть, що хочете, тільки місто ми вам все одно покажемо».

Але, як кажуть, де пуп твій зав’язаний, туди на схилі літ і тягне. Мені Вересоч подобається за свіже повітря, гарну природу. Погано тільки, що умов у будинку нема: ні ванни, ні туалету. Тож на зиму у Київ повертаємось, до комфорту.

— А чим у селі займаєтесь, може, хазяйство завели?

— В основному фрукти, овочі вирощуємо. Із тварин нікого не заводимо, бо куди їх восени дівати? Тільки тим літом придбали три курочки-несучки. Онучки кожній ім’я дали: були у нас Кульгавка-Клювалка, Рябушка і Шоколадка. Несли по яйцю в день. А коли похолодало, пішли на суп. Таке їх коротке життя. Прив’язалася до них, аж сльози виступили, коли зарубали.

Зараз онука Варя до нас приїхала. Переходить у шостий клас і в театральній студії займається, концерти тепер кожен вечір дивимось.

Анна Железняк, тижневик «Вісник Ч» №31 (1733), 1 серпня 2019 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: хата скраю, село Вересоч, Куликівський район, Валентина Боголій, «Вісник Ч», Анна Железняк

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект