чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Проїжджають трактористи, проходять лосі



Проїжджають трактористи, проходять лосі

31-річна Ірина Кухтік живе в крайній хаті над дорогою на Олбин в селі Димерка Козелецького району. Сама з селища Томашпіль Вінницької області. Завіз аж сюди чоловік, 42-річний Анатолій Кухтік.


Ірина Кухтік затіяла прання

У них троє дітей: 10-річна Христина Бойко, 4-річний Олександр та 3-річна Вікторія.

— Познайомились на «Гаврилівських курях», — розказує Ірина. — Я на той час розлучилася з першим чоловіком, грошей не було. Залишила дочку на сестер своїх, і ми з мамою поїхали на заробітки в село Рудня Київської області. Спершу мама, на розвідку. Перевірила, що й до чого, а я за нею. Толя там працював на «КамАЗі», жив на квартирі. Його кум з моєю сусідкою по гуртожитку зустрічався. І все хвалився: «Ой, в мене такий кум!» Я, кажу, копійку заробити приїхала. Не хотіла другий раз обпектися. А таки познайомив. Одружилися, коли перша спільна дитина з’явилася на світ. Народжувала в Вінниці всіх трьох. Бо безкоштовно, не те що з нас би взяли в Броварах. І там же й розписалися.

А сюди в село приїхали до батьків Толі.

Батька чоловікового вже рік як нема, а мами — рік і сім місяців. Це їхня хата, на нас відписали. Один Толин брат у Чернігові, другий тут. І сестра є. Зі спадком миром все вирішили.

Анатолій теж до мене був одружений, і дитина є. Але при мені їх не згадує.

Ірина в хаті сама. Діти — в школі і садочку, чоловік працює своїм трактором у людей на городах.

Жінка каже, що нікого не боїться, але з двору спершу тільки виглядала, тоді вийшла, зачинивши за собою хвіртку. І аж на кінець розмови запросила в двір. Зрозуміло: відлюддя, через дорогу поле, з іншого боку ліс.

— Часто до вас проїжджі люди заходять?

— Хіба води попить, — каже Ірина. — В Олбині тракторний стан, робітники на роботу чи з роботи їдуть, попити попросять — винесу. А більше нікого. А ні, — пригадує, — було. Машина загрузла, з кумом Вітею штовхали. Він через дві хати живе.

Толя раніше працював офіційно в Олбині, але пішов, бо попередній хазяїн підприємства по півроку зарплату не платив. За кордон, в далекобійники хотів, але поки діти не повиростають — не пущу.

З господарства — качки, кури, собаки Лорд і Дунай, два коти.

— Лося неподалік будинку бачила. У нас тут череда корів ходить, раніше ганяли сюди пасти. А це одне йде. Гукаю чоловіку (він машину поряд ремонтував): «Диви, яка дивна велика корова!» А він: «Тю, жінко, яка ж то корова? То лось!» А хіба ж я його так близько коли бачила?

А раз були в кумів увечері в дворі. А далі порожня хата, ніхто не живе давно. Сидимо, а воно щось гавкає і гавкає, а не собака. Аж страшно. Хлопці пішли подивитись, а то лисиці.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №23 (1725), 6 червня 2019 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: хата скраю, Ірина Кухтік, Козелецький район, «Вісник Ч», Олена Гобанова

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект