
52-річний Володимир Рахній із Іржавця Ічнянського району вісім років тому серйозно захопився виготовленням дерев'яних моделей мотоциклів відомих світових брендів. Спочатку вирізав невеликі точні копії, а потім перейшов до моделей у „повний зріст". Зараз у домашній колекції Володимира Миколайовича є дерев'яний американець „Харлей-Девідсон".

У селі Смолянка Куликівського району без проводів в армію нікого не відпускають. У суботу, 17 жовтня, Смолянка проводжала Івана Віктора. О п'ятій вечора в суботу на кухні поралися мама Олена Олексіївна, допомагали тітки з Чернігова та Вертіївки. Витирали миски, тарілки. Сестри метушилися у наметі, розставляли склянки, розкладали серветки.

Очевидное - невероятное. В каждой из женщин живет потенциальная ведунья, целительница, знахарка – уверена моя приятельница Ирина Дерейчук. А уж ей-то в этом вопросе можно доверять, потому что моя собеседница – этнограф, в роду которой были знахарки и повитухи.

У Сираях Козелецького району найбільший в області цибульний базар. Уздовж київської траси чи не біля кожного двору стоять «шибениці» (дерев'яні вішалки для вінків цибулі). Вечоріє. В останніх променях сонця виблискує цибуля: жовта, фіолетова, біла. Кругла, довгенька, овальна, як бичачі сім'яники, схожа на банани.

Каждая женщина знает насколько важно выглядеть на все «100%». При этом нам просто не обойтись без всяких украшений – сережечек, подвесочек, кулончиков, браслетиков... Кто-то предпочитает золото, кто-то серебро, а кому-то нравится бижутерия. Многие дамы, покупают украшения в магазинах, а есть и такие умелицы, что мастерят настоящую красоту своими руками.

9-летний Мэнди сидит за столом перед монитором. На нем темно-синяя жилетка с эмблемой и такого же цвета шапочка-кипа. Экран поделен на несколько частей. Посредине пустой прямоугольник. Сбоку — поменьше. Мальчик пишет что-то и улыбается. Вдруг в пустом прямоугольнике появляется текст, а в левом верхнем углу квадратик с изображением мужчины. Он здоровается и предлагает мальчику читать текст.

Ця історія про звичайного українського селянина. Він живе на Менщині в селі Данилівка. З дня на день цей чоловік зайнятий клопотами по господарству, турботами про дітей та онуків. Хоча… він таки не зовсім звичайний. Бо ж, не лише працює, очолює місцеве сільськогосподарське підприємство, а й пише вірші. І пише їх уже чотири десятки років.

«Жизнь меня не баловала, всего я добивался сам», — говорит Анатолий Фуртат из Талалаевки. И это не просто слова. Анатолий Антонович вырос круглым сиротой, но самостоятельно овладел 17 (!) профессиями, и даже сейчас, в свои 74 года, не сидит сложа руки, а строит, реставрирует, выращивает... В сенях пахнет яблоками и грушами.

До Кучинівки Щорського району поїхали, щоб зустрітися з дітьми Оксани та Григорія Шевченків, молоде подружжя несподівано пішло з життя в один рік, залишивши сиротами ще зовсім малих дочку і двох синів. Діти навідріз відмовились іти в інтернат, жили самі, тримали хазяйство. Минуло більше десяти літ... — Ми з Оксаною близнючки, — згадує сестру Марія Петрівна Федосієнко.

Майже під самим Черніговом, недалеко від села Халявин, по трасі Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, у ящиках продають яблука. Червоні і з жовтими бочками, великі і маленькі. — Звідки вітаміни? — запитуємо. — Яблука місцеві. Он там ростуть. Це господарство «Сад Ларченка», — показує Надія Ларченко. Виявилось, це мама господаря саду. — Вибирайте. Яких вам?