
Люди у костюмах, краватках, із портфелями. Серйозні, суворі, недосяжні. В Україні їх — ціла армія. В Чернігівський міській раді — 270 осіб. Поговорюють, вони живуть, заробляють і навіть думають не так, як решта людей. Вони — чиновники. Самі, щоправда, це слово не дуже люблять. Надають перевагу іншій назві — працівники органів місцевого самоврядування. Але суті це не міняє.

Генералами не народжуються, генералами стають. Нинішній начальник територіального управління «Північ» Анатолій Сиротенко, в підпорядкуванні якого знаходяться військові частини шести областей, – яскраве підтвердження цієї сентенції. Кар’єрне зростання від лейтенанта до генерал-майора української армії промайнуло для нього, ніби короткий зимовий день.

Нинішній рік для Парасковії Семенівни і її дітей рясний на ювілеї. Старшому сину Віктору виповнилося 65, дочці Лідії — 60, Миколі — 50, Ніні — 45. Але головний ювілей, звичайно, матусин. 12 листопада з’їхалися в село Чайкине Новгород-Сіверського району на материне 90-річчя її діти, онуки й правнуки. Щоправда, не всі.

1 грудня — День прокуратури. Зазвичай прокурори — це такі серйозні, суворі мужчини, яких усі бояться. І злочинці, і міліція, бо прокуратура за нею наглядає. І чиновники, бо саме прокуратура розслідує посадові злочини і підтримує обвинувачення в судах. Насправді ж серед прокурорських працівників багато жінок. Розумних, привабливих професіоналів.

Историю никогда не стоит предавать забвению. Наша задача сегодня — возродить былой патриотизм, гордость за своих людей, за своих соотечественников. Тем более, если это прошлое связано с именем прекрасной актрисы от Бога Аллы Абелевой. Аллу Васильевну знал весь город. Спектакли с ее участием превращались в зрелище.

О Леониде Серебрянском можно написать целую книгу и даже не один том. Жанр — драматический, детективно-приключенческий и юмористический. Все это может переплестись в одном большом произведении. К сожалению, отведенное для этой рубрики место в нашей газете не может вместить все этапы жизни, убеждения и взгляды Леонида Серебрянского.

Мир вокруг. Впервые я встретила Светлану Копытько года два тому назад на театральном фестивале. Внешне она показалась мне обычной женщиной – не молоденькая, но стройная, даже худощавая, каштановые волосы, короткая стрижка, приятный голос, темные очки. Сразу и не поймешь, что Светлана не видит, не видит вообще.

У нього цікаве прізвище – Корюка. Нічого нібито й особливого, якби не те, що Володимир мешкає в… місті Корюківка. А професія у нього ще цікавіша. Завдяки їй Володимир Корюка врятував понад п’ятдесят людських життів. Володимир у дитинстві був мрійником. Товариші збиралися на вулиці, грали у футбол, а, набігавшись, сідали перепочити.

Багато хто з нас відчував на собі, що таке опинитись у непростих життєвих ситуаціях. Але якщо зізнатися щиро, далеко не завжди ми усвідомлюємо, що негаразди, що відбуваються з нами, насправді, ще не межа усім випробовуванням. І добре, коли у критичний час знаходяться небайдужі люди.

Усі знають, що розслідуванням кримінальних справ у міліції займаються слідчі, а от те, що слідчі працюють і в прокуратурі, а тим більше, чим вони займаються, відомо лише деяким. Але ж саме слідчі прокуратури займаються розслідуваннями тяжких економічних злочинів, злочинів, учинених відносно працівників міліції, податкової, СБУ.