школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Юлія: «Вдень я була мамою, а увечері – тренером-інструктором»



Юлія: «Вдень я була мамою, а увечері – тренером-інструктором»

Наша героїня
 
Чи багато ми знаємо успішних, молодих та незалежних жінок, які займаються не лише кар'єрою, але й є щасливими матерями, підтримують чудову фізичну форму, а також мають захоплення, що приносить не лише задоволення, але й прибуток? Але такі є. Принаймні, з однією мені вдалося познайомитися. Юлія - саме така.

Гендерна НЕрівність

Впевнена, всі помічали, що жінці в нашому суспільстві досягнути успіху важче, аніж чоловікам. Це пояснюється об'єктивними причинами, пов'язаними з суспільною роллю жінки як охоронниці домашнього вогнища. Та й далеко не кожен чоловік любить, коли жінка досягає більшого, аніж він. Адже чоловіки - «сильна стать», тож і хочуть вони завжди бути вищими «на голову» за усіма показниками.
Та є такі жінки, яким не вистачає однієї тільки ролі домашньої господині. Вони не роблять з матеріальних цінностей культу, але вміють заробляти кошти, бути всебічно і гармонійно розвинутими особистостями, досягати успіху, підкоряти все нові і нові вершини.
Отже, Юлія... Вона - аспірантка факультету фізичного виховання - проводить академічні заняття з фізвиховання та секційні з ритмічної гімнастики (втілює теорію про основи здоров'я у життя), а у вільний від основної роботи час вчить жінок бути доглянутими, успішними, здатними заробити собі на «маленькі і великі радості» та як створювати свою власну справу.

Педагог у будь-якій сфері


- Як Ви прийшли до того, що маєте на сьогодні?
- Я зрозуміла, що, коли людина перестає «грати роль жертви», перед нею відкривається шлях, як стати переможцем. Коли ясно усвідомлюєш свою мрію, то примушуєш увесь світ підкоритися їй. Домашніх справ було для мене замало, хотілося розвиватися фізично і розумово,а ще - подобатися і бути цікавою, насамперед, власному чоловікові. Після двох пологів я «вийшла з форми», тож вирішила зайнятися собою - почала ходити у фізкультурно-оздоровчии комплекс, а згодом мені там запропонували працювати тренером.
Вдень я була мамою та господинею, а увечері - тренером-інструктором жіночих груп тренажерного залу. До речі, я - колишня спортсменка: більше 8 років займалася гімнастикою. Навіть кілька років навчалася у спортивному класі, де тренування відбувалися двічі на добу. Такий режим навчив мене наполегливості, вмінню працювати в команді, ставити собі мету та досягати її, а потім ставити і наступну.
До спорту залучила і своїх дітей: 16-річний Кирило займався спортивною гімнастикою, зараз - атлетичною, а Даринка почала з художньої гімнастики, а зараз займається сучасними танцями.

Одного разу, під час чекання доньки з тренування, моя подружка показала мені продукцію однієї з компаній, працюючих за методом прямого продажу. Використавши ці засоби по догляду за шкірою та декору, сама стала (без якогось умислу!) показувати своїм родичам, подружкам та знайомим і... пішло-поїхало. Вони почали робити замовлення через мене, і мій консультант запропонувала мені розпочати навчання і керувати цим процесом. Врешті-решт зібрала клієнтську базу - 100-150 осіб. Це допомогло мені створити власну справу після всіх етапів навчання. При цьому не треба було вкладати свої гроші, яких на той час не було зовсім. Пам'ятаю, що вдома навіть сама пекла хліб, оскільки в той час зарплатню чоловіку давали борошном, крупами та цукром.

Я почала навчати інших правильно доглядати за собою. Оскільки я - педагог, а основне завдання педагога - вчити, результат не змусив чекати. В мене зібралася група консультантів з 70 людей. Компанія, з якою я співпрацювала, оголосила у 2004 році конкурс на кар'єрне зростання. Я подала своє резюме і воно пройшло перший тур. На наступний до Києва я поїхала з цілою командою претендентів тільки з Чернігова. Після випробувань мені запропонували розвивати та керувати бізнесом в Чернігівській області, що я й робила протягом трьох років, доки не вступила на стаціонарне відділення аспірантури. Я зрозуміла, що не зможу поєднувати «керування районом» та зайняття наукою, тому вирішила, що ця робота буде для мене додатковою (як-от хобі), яке приносить не лише задоволення, але й вирішує матеріальні питання.

- Ви і зараз продовжуєте цим займатись?
- Я працюю в університеті і навчаюся в аспірантурі. Поряд з цим, продовжую надавати консультації з питань комерційної діяльності і управління та надаю комерційні послуги. Нещодавно їздила проводити навчання і зустрічі з членами своєї структури до Корюківки та Щорса. Жінки зараз стали більше цікавитися власним особистісним розвитком. Вони бажають отримувати необхідні знання та навички спілкування; правильно визначати потреби; підкреслювати і правильно презентувати переваги; вміти ставити і відповідати на питання. Вчила їх вести ділову розмову, що допомагає розширювати їхню справу, а це принесе прибуток - і моральний, і матеріальний.

Без науки - нікуди!

- Навіщо Вам навчання в аспірантурі та кандидатський ступінь?

- Моя дипломна робота в університеті була вибудована на експерименті, а жінки, які тренувалися у мене, були його учасницями. Після захисту диплому мій науковий керівник запропонував продовжити її вже у вигляді кандидатської дисертації і рекомендував до вступу в аспірантуру за спеціальністю «педагогіка».
Взагалі я з родини науковців: дід і батько - кандидати сільско-господарських наук, і мати все життя займалася наукою. Науковий підхід до життя заклали в мені саме мої батьки. Пам'ятаю, як часто розмови вдома були присвячені обговоренню дискусій науковців, їхніх думок тощо.

- Як Ви ставитеся до тези, що «на науці грошей не заробиш»?
- Вважаю, що бути мудрим -куди важливіше, аніж мати гроші та інші матеріальні цінності. Саме розум дасть все це.
Друг нашої родини - доктор наук. Він заробляє гроші своєю головою, при цьому починав своє життя з гуртожитку. Він своїм прикладом довів, що людина здатна з «пустоти» за допомогою сили думок та енергії ідей створити добробут.

Рух - це життя

- Чиєю була ідея проводити заняття з ритмічної гімнастики в університеті?
- Секція з ритмічної гімнастики існує давно для дівчат, які тут навчаються. Стан фізичного виховання, котрий є на сьогодні в освіті, не задовольняє потреби молоді у руховій активності і мотивації до занять взагалі. Згідно з проведеними нами анкетуваннями, молодь «схоплює» все нове і яскраве. Враховуючи потребу молоді в руховій активності, ми запропонували і організували цю секцію.

- Ваші плани на майбутнє...
- Моя головна мета - захистити дисертацію. Думаю, в наступному році буду виходити на захист. Щодо власної справи, підтримувати стабільну ситуацію, а для цього потрібно постійно знаходити нових людей і навчати їх.
Планую також надалі пропагувати здоровий спосіб життя, а також думати позитивно, бо ж позитивні думки позитив і притягують. Бажаю всім здоров'я, миру, процвітання та знайти своє місце в житті.

Підопічні про свого тренера

«На 3 курсі на пари фізвиховання до нас прийшла Юлія Володимирівна. Вона запропонувала нам ходити на секцію ритмічної гімнастики, заняття з якої вона проводила. Я погодилася і вже 2 роки займаюся цим видом спорту. За цей час ми постійно вивчаємо все нові рухи, танцювальні кроки, поєднуємо їх у зв'язки. Мені подобається ходити сюди, оскільки можна поспілкуватися зі студентками з різних факультетів, отримати нові знання та навички, а головне - тримати себе у формі. Дякуючи Юлії Володимирівні, я кожен день займаюся фізичним вихованням, -поділилася зі мною Олена Власенко, студентка фізико-математичного факультету Чернігівського педуніверситету.
А ось слова Юлії Іляшенко, студентки хіміко-біологічного факультету цього ж університету.
«Заняття руховою активністю для мене - це друге життя. Фізвиховання - один з моїх улюблених предметів. Вже 3-й рік займаюся ритмічною гімнастикою».

Ірина Чугаєва, тижневик «Чернігівщина» №14 (237)

Теги: тренер, кар'єра, мама, Ірина Чугаєва

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект