
“Встреча с послом”— уже само словосочетание звучит серьезно и, возможно, пугающе. Даже когда знаешь, что чрезвычайный и полномочный посол Украины в Германии — женщина. Но когда узнаешь, что это за женщина, страхи и переживания отпадают сами собой.

«Если любишь цветок - единственный, какого больше нет ни на одной из многих миллионов звезд, этого довольно: смотришь на небо и чувствуешь себя счастливым, И говоришь себе: «Где-то там живет мой цветок»... Туманный осенний вечер... Так тихо, что слышно, как за окном обнажаются деревья.

Вряд ли кто-то из зрителей, приходящих на спектакли в Черниговский областной музыкально-драматический театр, знает о том, что концертмейстер и первая скрипка театрального оркестра Татьяна Крысанова – еще и талантливый писатель. Начиная с 2000-го и до 2007 года, из-под ее пера вышли и были изданы ВОСЕМЬ книг!

«Півсвіту плаче, півсвіту скаче». Мудро старі люди підмітили. Зустрілись мені одного дня дві жінки в Рибинську. Одна посміхалася, інша - сльози втирала… Не відала, що тут, у глибинці, є така бадьора і вміла майстриня. Натрапила я на неї в Рибинській школі. Серед гарно оформлених стендів у коридорі на стіні привернув увагу той, де написано «Золоті руки Галини Федорівни Іваненко».

При вході на Центральний ринок Чернігова чи не першими нас зустрічають чоловіки середнього віку, примовляючи: «Рублі, долари, євро…». На вокзалі, коли приїжджає автобус чи інший транспорт з Республіки Білорусь, знову чуєш оголошення "повного "списку". Навіть біля банків на вул. Рокоссовського в іномарках сидять хлопці, які пропонують купити або продати долари чи євро.

Некогда существовал такой стереотип: дескать, женщинам-пациенткам привычнее доверять свое здоровье гинекологу женщине. И совершенно напрасно. Мужчины-медики подчас гораздо тактичнее и аккуратнее относятся к своим пациенткам. Василий Гусак — именно такой гинеколог. Журналисты решили выведать женские секреты у доктора мужчины.

На карті Щорсівщини ще не так давно було більше півтора десятка маленьких хуторів. Нині від деяких з них лишилися самі руїни. Безлюддя запанувало у Ількучі, Товкачі, Пльохові. Життя на інших хуторах ледь жевріє. Однак історія найменшого поселення не закінчується доти, доки його не покинув останній мешканець. І саме про них наша розповідь.

До журналістів цього разу прийшла дуже шанована гостя. Людини, яка б не знала її прізвище, мабуть, нема. А от деякі сторони її біографії, скоріш за все, широкому загалу невідомі. Виявилося, ця жінка встигла у своєму житті все: і міцну родину зберегти, і вагому політичну кар’єру збудувати. Що було до облради, як слабка жінка може керувати амбіційними чоловіками.

Звичайний службовець Андрій Ткач працює у відділі з питань діяльності правоохоронних органів міської ради. Нічого такого особливо примітного в ньому нема. І далеко не всі колеги знають, яке цікаве і насичене минуле в Андрія Вікторовича. Він — колишній військовий, один із перших українських миротворців в Іраку. У 2003 році вперше прийшла рознарядка на Ірак.

Четыре года прошло с того ужасного дня, а 50-летняя Ольга Щербонос из Наумовки Корюковского района помнит все, будто это было вчера. А вот ее 20-летняя дочь Людмила, наоборот, его почти не помнит. 6 июля 2005 года их обеих на лугу поразила молния. Ольга Григорьевна работает учетчиком в местном сельхозпредприятии. В тот день, на Ивана Купала, решила отпроситься.