
58-річного Миколу Решедька з Солонівки Городнянського району засудили вже в одинадцятий раз. У рідному селі його називають або Долар, або Гусак. Усього за ґратами чоловік провів 18 років. Тепер посадять ще на рік і два місяці.

Чоловік живе, у крайній хаті в селі Нова Йолча Брагинського району Гомельської області у Білорусі. Називає себе алкоголіком. При цьому сміється. Хату іменує «бичівською», проте сам зробив у ній санвузол. Живе самотньо. Із малою собачкою Дашею.

Привіт. Мене звати Деббі. Я службова собака, працюю на митниці. Порода — руський мисливський спанієль. Мені два роки. В перерахунку на людські мірки — 24. Я ще молоденька. Енергійна та пустотлива. Живу вдома в інспектора-кінолога Івана Сербіна, в Чернігові.

Кількість трудових мігрантів із України до Росії останнім часом скорочується. Висока конкуренція, жорстке міграційне законодавство, що значно утруднює легальне працевлаштування, засилля нелегалів із Кавказу та Середньої Азії

Хлопчики та дівчатка з багатодітних родин та діти-сироти мають можливість щороку відвідувати Італію та Іспанію. Поїздки фінансує Дитячий фонд України. Вадик Крицький уже вп’яте повернувся з мандрівки, сповнений спогадів і вражень.

Заступник директора школи з виховної роботи Валентина Василівна Пилипенко прийшла до голови колгоспу просити чергову допомогу для школи. В учительському колективі її вважали «пробивною», і кидали часто «на передову» у вирішенні проблем.

Після розпаду колгоспу ім. Ватутіна на території Припутнівської сільради Ічнянського району на його місці було створено два господарства - СВК «Надія» у Припутнях та «Мрія» у Вишнівці, проте останнє не змогло вижити, бо землі тут піщані і малородючі.

Молодые, cкорее всего скажут - за того, кого любишь. Кто постарше - за щедрого богача (если такой уникум встретиться, потому что обычно зажиточный и нежадный - за гранью реального). другие выберут успешного, благородного, порядочного.

Антонине Кириченко из Новой Басани Бобровицкого района 12 июля исполнилось 103 года! От имени сельского совета и всех односельчан поздравили Антонину Петровну сельский председатель Владимир Левченко и секретарь сельского совета Людмила Дегтяр.

Сталося це 2003 року в селі Радичів Корейського району. Хлопчикам тоді було сім і вісім років. Коли після похорону почали говорити, що ж робити з дітьми, думку про школу-інтернат відхилили зразу. Старшого, Колю, забрала у свою сім'ю Ніна Кравченко з Іванькова