Новини

Людям про людей 

  • - Коли вас було призна­чено старостою, що було тоді та що змінилося за цей час? Передвоєнний рік і понад два роки війни... - Найбільшою проблемою нашого села були аварійні дерева. Через їхнє падіння часто траплялися обриви лінії електропередач, люди сиділи без світла
  • Микола Ткаченко, якому 48 років, отримав медаль «За поранення» - «За жертву крові в боях за волю України». Вручили воїнові відзнаку 29 серпня, в День пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та в роковини Іловайської тра­гедії, в Ічні, біля каплички, де відбувся меморіальний захід «Спалені соняхи Іловайська»
  • Багато в них спільного: обоє розумні, працьовиті. Він механік-інженер, вона - медсестра. Прагнення навчатися не зникало у нього аж до 35 років, а вона все життя працювала медсестрою в одній медичній установі. У обох у них позаду невдалий шлюб. Але обоє щасливі, що знайшли одне одного і вже разом більше 30 років. Він спащанин, а вона з
  • Минуло 40 днів від загибелі 50-річного Юрія Дмитренка, чернігівця. Командира мінометного розрахунку 167-го батальйону 119-ї окремої бригади ТРО. 8 липня на Донеччині Юрій потрапив під артобстріл. — Ми були разом 22 роки. У Юрія від першого шлюбу доросла донька. Спільних троє синів. Їм 21, 19 і 14 років. Чоловік займався столярною справою і різьбленням по
  • Наталії Намись 42 роки. Доля розпорядилась так, що вона не могла народити. А їй так хотілось пригортати до своїх грудей малюка, а ще краще – двох, щоб хлопчик і дівчинка. Ті малюки ввижалися їй у снах, які виливалися гіркими ночами сльозами в подушку. Так тривало доти, доки вона не познайомилась з Ігорем Намисем, який одразу їй зізнався, що залишився сам з
  • Навчання роз­почала в 2021 році, а в люто­му 22-го почалося вторгнен­ня. Тож про продовження не було й мови. Шукала інколи уроки візажу в інтернеті, вчи­лася сама. Це дуже допома­гало, коли хотілося відволіктися, бо навколо Ічні лунали постріли і загалом була дуже непевна обстановка. Потім експериментувала на собі - робила макіяж і вис­тавляла в інтернеті. Отриму­вала багато схвальних від­гуків.
  • Прилучанин Віктор Семенець демонструє прапор 148 бригади з підписами бійців підрозділу. Власноруч майстер виготовив 44 металеві шеврони з атрибутикою. Всі вони сьогодні слугують оберегами військових, адже Віктор Володимирович вкладає у шеврони найголовніше – душу і найкращі побажання воїнам.
  • Спочатку закінчила Прилуцьке педагогічне училище за спеціальністю «початкові класи», потім вступила до Ніжинського державного університету імені Гоголя на факультет іноземних мов. Англійську викладала 9 років, а тепер уже сьомий рік працює вчителькою початкових класів в Ічнянській гімназії імені Степана Васильченка
  • Чоловік привіз 18-річну дружину з синочком із Казахстану. Туди сосничанин Володимир Кузьменко прибув піднімати цілину після проходження у Німеччині строкової служби. Тоді він попросив у матері 16-річної Валюші благословення. Устина Петрівна при­йняла українця, відгулявши весіл­ля без укладання офіційного шлюбу. Біла сукня, віночок, туфлі на підбо­рах
  • «В мене мамо так ба­гато роботи. Я до тебе на хвилиночку», - так Сергій Многолітній каже своїй мамі, прийшовши уві сні. Являється як живий, й Ірина Володимирівна відчуває, що й тепер син любить її, тривожиться і звідти допомагає, як може. А яка в нього робота там, де всі ми знаємо, Вічний Спочинок у Царстві Небеснім?
Сторінка: 1  ...  54 55 56 57 58  ...  900     попередня | наступна