
Наталка Орлова, відома волонтерка з Чернігова, яка постійно тримає руку на пульсі потреб і проблем бійців, розповіла, з чого і коли почалася її діяльність, хто їй допомагає та про що вона мріє. Усім відома Наталка Орлова (але це її так знають у фейсбуці, насправді її прізвище Івкіна) народилася і виросла у Чернігові. Все своє життя провела тут

Володимир Мусієнко зі Смоші разом з громадою збирає донати для ЗСУ, вивчає та популяризує українську народну культуру, мріє створити музей в селі, вирощує яблуні та бузок. Розвиток культури у час війни набуває особливого значення. Культура - це м'яка сила. Вона здатна повернути українців до нормального життя в новій воєнній реальності

Двоє синів у неї. Вже дорослі, живуть окремо. Радіє, що у свої 65 років нарешті дочекалася й первістка-онука. Тепер тішиться його світлинами в телефоні. Каже, що піврічний Свя- тославчик додає їй сенсу в житті, яке присвятила своїм дітям. «Хороші в мене сини», - каже Ольга Олександрівна. - Завжди у молитвах прошу для них Божого захисту».

З року в рік кількість пасік в Україні скорочується. Причин тому безліч. А найперша, і головна, - немає достойної винагороди за цю копітку працю. Як ціна меду піднімалася, то й пасіки розросталися. А як не стало ціни, то знову пішов занепад. - Найбільше пасічників у нашому районному товаристві пасічників було у2011-2013 роках - десь 77 чоловік. Зараз 24

Трудовий шлях Віталія Штабного не був простим. Після строкової служби у війську він кілька років відпрацював буровиком у геолого-розвідувальній партії. Згодом повернувся у Городню, де багато років працював водієм у райсільгоспхімії. Волею випадкових обставин йому довелось взяти до рук зварювальний апарат, з якого й почався творчий шлях майбутнього

Ми знаємо багато талановитих художників, які заявили про себе уже у зрілому віці. Взяти хоча б ічнянця Василя Швидченка. Малював все життя, а справжні шедеври творив на пенсії. На мою думку, так із їхніх творчих глибин виливається на полотні роками назбирана і пережита, передумана ідея, душа твору. Лише з роками з’являються глибинні бачення світу і людей.

34-річний танкіст Дмитро Балабуха зустрів повномасштабне вторгнення за ґратами Менської виправної колонії № 91 на Чернігівщині. У 2018 році суд дав Дмитру, учаснику АТО, офіцеру, який пішов 2014 року добровольцем на фронт, 9 років за вбивство людини. Трагедія, про яку писали всі ЗМІ, сталася на зупинці громадського транспорту в Києві під час конфлікту в черзі.

Подружжя Громових - новосели в Андріївці. Два місяці тому придбали тут просторий будиночок, тож потроху обживаються та хазяйнують на новому місці. І зовсім на життя не нарікають, й на проблеми не скаржаться, а навпаки: їм тут подобається. У хаті біля грубки, яку щойно розтопила, клопоталася 35-річна Світлана

Чомусь ці слова про нещасну чайку завжди спливають у голові, коли зустрічаюсь з материнським горем. Воно не має країв, те бездонне озеро горя. У тому озері, зітканому з безкінечних гірких сліз, закарбована, як у темниці, душа – ні вдихнути, ні видихнути. Дивишся в очі матері – бездонні й чорні, як глибока ніч, і бачиш у зіницях, як та душа, розкраяна на рвані шматки

“Кожного разу, коли ти можеш допомогти комусь, просто зроби це, і радій з того що Бог відповідає на чиїсь молитви через тебе”. За цим правилом живе активна ічнянка, волонтерка і благодійниця Катерина Бойко. Разом з друзями-однодумцями