Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Сповідався, причастився, у неділю ховали

Сповідався, причастився, у неділю ховали

У Ковчині Куликівського району чудуються. 53-річного Миколу Пастушка, батюшку Української православної церкви Московського патріархату, котрий правив у них 17 років, поховали під сільською церквою, за півтора метра від будівлі. У неділю, на Покрову.


Могила Миколи Пастушка під стінами церкви


«Якби діючий, то так тому і бути. Але ж з травня минулого року в нас інший священик», — кажуть ковчинці. Деякі з них їздили скаржитися на Пастушка в єпархію. За життя про отця Миколу «Вісник Ч» писав не раз.

У 2008 році він у церкві продавав ложки-виделки-ножі. Хоча Новий Завіт розповідає, як Ісус вигнав торговців з храму і заборонив робити церкву «домом торгівлі». У 2016 році люди поскаржились, що отець Микола забирає і привозить під магазин цукерки, які єпархія виділяє для прихожан безкоштовно. Тоді право роздавати цукерки передали сільраді. Єдиного сина батюшки Андрія засудили за крадіжку з Горбівської церкви. А впіймався він, коли ліз до храму в селі Анисів Чернігівського району. Отримав 240 годин громадських робіт і відшкодував зі спільником церкві п’ять тисяч гривень. Кажуть, Андрій нині працює водієм у Куликівці.

Після суду довелося батьку розпрощатися зі службою у Свято-Георгіївському храмі Ковчина. Сан не зняли. А от настоятельства позбавили. Нового приходу Пастушку не дали. Довелося підслужувати у Лаврентіївському жіночому монастирі у селі Вересоч. Доходів майже не було. Пастушок з дружиною їздили торгувати городиною до Чернігова.

Вдову 51-річну Галину застала вдома, без чорної хустки. Висловила співчуття. Жінка сказала, що їй погано, горе. Сусідка, пенсіонерка Олександра Неділько, з якою не мирила батюшчина сім’я (особливо матушка), про покійного не сказала жодного поганого слова:

— Сходила до церкви, бо Покрова була. Поставила йому свічку на гроб, і все.

— Не знаю, чиє рішення було його під церквою хоронити, — знизує плечима 90-річна Любов Баклажко (її у селі вважають дуже віруючою). — Я з пуп’янка до церкви ходила, коли ганяли, по хатах ховалися, молилися. Батюшок у нас перебуло. Найдовше правив Денисій, дуже шанований був. Його, матушку і їхнього сина поховали на кладовищі. Я за їхніми могилами і досі доглядаю. А до Миколи на похорон не пішла. Трудна вже моя ходня.


Ганна Халимон

Згадати є що. Я шість років церковним касиром пробула. Хату батюшці все село будувало, а він її приватизував. Ще й казав, люди по гривні-дві давали. Які по гривні-дві? Щонайменше п’ять, а то і по 40-50 було. Я все у блокнот записувала. Дівчата мені у сільраді навіть печатку туди поставили. Пухкий записник вийшов. Якось батюшка каже: «Дайте мені його». А я питаю: «Ви ж мені його повернете?» А він: «Авжеж». Як забрав , то й з кінцями. Справляла-справляла, а він: «Нащо він вам здався?» Я пожалкувала, що довірилася. Матушка жінці-інваліду костюм за 600 гривень спихнула, цукерки давала, а потім гроші за них справляла. А костюм той ношений, спідниця — наче нею підлогу мили. Жакета так ні разу і не вділа. Померла вже та людинка, два роки тому. Бог усе бачить, Він усім суддя. Кожен
перед ним відповість.

Усім до душі прийшовся новий батюшка, 33-річний Сергій Собко. Нова церковна староста — 70-річна Ганна Халимон. — Слабенький, худенький був останнім часом отець Ніколай. Кажуть, сьомого жовтня у І Вересоцькому монастирі сповідався, причастився. І тижня не прожив.

Дружина неживим його виявила у суботу, 13 жовтня, десь о п’ятій ранку, — розповідає Ганна Федорівна.

— Від чого ж помер? Чому розтин не робили, як того вимагає закон? Адже покійник був ще не старий.

— Кажуть, лікувався, серце, а там хто його знає. Були і медик, і поліція, а як там вони вирішили... Приїхали батюшки, його прибирали, а потім труну з тілом десь о 16 годині до храму занесли. І ніч над ним сім батюшок Євангеліє почергово читали. Я з ними цілу ніч у церкві пробула. Наступного дня, на Покрову, ховали. Празник же. Доки усі батюшки відправили у своїх приходах, тільки потім з’їхалися. А всього їх дванадцять було. Владика не приїхав, прислав свого заступника, молоденького такого. Винесли гроб вісім батюшок. Обнесли хресною ходою труну один раз навколо церкви.

— Ганно Федорівно, а хто придумав хоронити під самим храмом?

— 6 порядок такий. У Салтиковій Дівиці і Жуківці батюшок у церковних дворах поховали. У нас матушка так побажала. Батюшка Роман Годун (син Куликівського благочинного) послухав її і сказав: «Хай буде і так». Опісля вже жінки казали: «Краще б було серед церковного двору, щоб йому і стадіон було видно». Він же так любив футбол, грав, їздив на матчі. Ловкий був чоловік, та рано убрався.

Нелегко йому було. Як перестав править, мало з людьми спілкувався, навіть з церковними, схуд.


За життя батюшка конфліктував з прихожанами. Фото з архіву «Вісника». Травень 2016

— Кажуть, що він лежав у домовині з накритим лицем. А як же прощалися?

— Батюшок накривають за церковним каноном. Цей покрівець зветься «воздух». Його підіймати не можна.

Матушка рвалася до лиця, кричала. Йому хрест і митру (шапку з ликами святих) наділи. Матушці «швидку допомогу» викликали. Горювала. Приїхали на похорон її сестри Оксана і Світлана. Остання — медичкою у Ріпках, а чоловік священик, правда, був без ряси. Так вона переживала за матушку, казала, щоб її накололи, аби тільки не відключилася. Нашатир давали нюхати. І брат отця Ніколая був, Володя. Сказав, що пам’ятник йому поставить і доріжку викладе до могили.

Поминали у барі. Люди хто чим міг, допоміг, і сусіди, і родичі. На дев’ять днів, певно, збиралися у вузькому сімейному колі.

— Ганно Федорівно, з приходом нового священика у Ковчин подорожчали хрестини, відспівування?

— Господь з вами. Стало дешевше, ніж було у Пастушка, і відспівування, і хату посвятити, навіть свічки подешевшали. А матушка нова така ловка, така ловка, неможливо передати. Вона бухгалтер у Куликівській лікарні, нині у декреті. У них двоє діток: Максим і Маша. Дівчинці два рочки. Люд так обох полюбив. Живуть у Куликівці. Батюшка до нас з Сосницького району приїхав.

— А що з хатою? В ній мав оселитися новий священик.


— Пастушки приватизували. По правді, не по правді, не знаю.

* * *

— Чи можна ховати у неділю? — поцікавилася у Ігоря Пидана, протоієрея, секретаря Чернігівської і Новгород-Сіверської єпархії Московського патріархату.

— Не рекомендується.

— А у релігійні свята?

— Дивлячись, яка ситуація.

— Чому батюшку з Ковчина ховали у неділю і на Покрову?

— Я про цю історію нічого не знаю.

— У народі прийнято вважати, що не можна у неділю ховати небіжчиків. Що скажете?

— На Великдень точно не хоронять. У решту днів — у кого як виходить. Ми не дивимся, неділя чи якесь свято. Якщо люди звертаються, надаємо транспортні послуги, підвезення труни до цвинтаря, — каже Микола Зубок, керівник комунального підприємства «Куликівське виробниче управління житлово-комунального господарства».

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №44 (1694), 1 листопада 2018 року

Теги: Микола Пастушок, батюшка, Куликівський район, «Вісник Ч», Валентина Остерська

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект