«Тягнути» з грижею не слід

Раніше хірурги були змушені робити відкриті, травматичні операції, які інколи призводили до ускладнень та повторних операцій, що негативно впливало на стан хворого та подовжувало післяопераційний період. Нині ж завдяки проведенню лапароскопічних операцій ситуація змінилася на краще. Вони є більш делікатними, мають менший післяопераційний період. Про те, як проводять лапароскопію, нам розповів заслужений лікар України з 35-річним стажем роботи, завідувач хірургічного відділення Чернігівської міської лікарні №3 Анатолій Володимирович Ластовець.



«Лапароскопічна операція – це операція на внутрішніх органах, що проводиться через невеличкі розрізи. У черевну порожнину проникають спеціальним оптичним приладом – лапароскопом. Це трубка, яка має систему лінз і приєднана до відеокамери. Зображення з відеокамери виводиться на монітор. Через трубку вводяться також мініатюрні хірургічні інструменти. Хірург оперує, бачачи операційне поле на екрані монітора.

В нашій лікарні застосовують цей метод з кінця 2003 року. Зокрема для проведення найрізноманітніших операцій: видалення жовчного міхура, апендикса і навіть пухлин. Також таким шляхом усувають грижі, кісти яєчників, міоми матки та ін. Також якщо під час операції стає відомо, що у хворого є супутні захворювання, то ми можемо і інші органи прооперувати. Наприклад, якщо ми видаляємо апендикс, а у хворого виявляються камені в жовчному міхурі, то ми заодно прибираємо і їх. Якщо жінка скаржиться на кісту яєчника, а ми виконуємо холецестомію (видалення жовчного міхура), ми долучаємо гінеколога і видаляємо кісту. За один раз можемо виконати дві, а то й три операції.

Апендикс виріжуть без шраму



Близько року тому ми почали робити апендектомію і за цей час виконали приблизно 130 операцій. Техніка виконання нескладна: біля пупка робиться невеликий прокол (шрам буде майже не помітний) – туди вводиться камера, і два проколи нижче по 1-1,5 см в діаметрі. Якщо апендикс великий, то вирізавши, поміщаємо його в спеціальний контейнер і через невеличкий отвір виймаємо назовні, а якщо невеликий, то дістаємо троакаром (інструментом, яким і виконуються лапароскопічні операції).

Що таке грижа і звідки вона береться

Більш детально хочу зупинитися на оперуванні грижі черевної стінки – це значно серйозніше, ніж косметичний дефект і дискомфорт. Вона може становити ризик для життя.

Грижа черевної стінки – це випинання, яке утворилось внаслідок виходу внутрішніх органів або їх частин в підшкірну жирову клітковину через слабкі місця або отвори в м'язовому шарі передньої стінки живота.

Варто зауважити, що випинання не обов’язково свідчить про грижу. В той же час у повних людей може бути грижа і при цьому відсутнє видиме випинання, тобто його не видно. Тому не потрібно самому собі ставити діагнози, натомість краще звернутися в лікарню.

У групі ризику – усі: як немовлята, так і молодь, люди зрілого та літнього віку. Серед факторів, які сприяють утворенню грижі, – анатомічні особливості організму, слабкість сполучної тканини, післяопераційні рубці.

Велику роль в утворенні гриж відіграє підвищений внутрішньочеревний тиск, який провокується постійним кашлем, чханням, підняттям вантажів тощо. Тобто ослаблення черевної стінки плюс підвищений внутрішньочеревний тиск у комплексі сприяють утворенню грижі.

Чи можна обійтися без операції?



Кожна грижа мусить бути прооперована, адже вилікувати її будь-яким іншим методом неможливо. Не допомагають ні препарати, ні народні засоби. Вправи на зміцнення м’язового поясу черевної стінки ефективні для профілактики грижі, але не лікування. Якщо грижа вже утворилася, то вона буде тільки збільшуватися і може защемитися.

Трапляються випадки, коли хворі замість операції починають носити бандаж, чого робити категорично не можна. Основною метою носіння такого бандажу є захист черевної стінки після операції. Його також рекомендують носити у разі, якщо у пацієнта з грижею є супутня патологія (наприклад, запальний процес), яку необхідно вилікувати перед плановою операцією. У такому разі, щоб грижа не защемилася, бандаж можна носити до 1-1,5 місяця, доки стан пацієнта стабілізується і хворого можна буде безпечно прооперувати. Тривале носіння бандажа при грижі є дуже небезпечним, бо організм звикає до нього, м’язи втрачають тонус, і без бандажа вже не обійтись.

Бомба уповільненої дії

Грижа – це бомба уповільненої дії, і ніхто не знає, коли вона здетонує. Хтось може до старості жити із грижею і не мати з нею серйозних проблем. Але врахуйте, що грижа постійно і неухильно збільшується і з часом все одно дасть про себе знати. Трапляються такі випадки, коли у грижу завбільшки з людську голову зміщується частина кишківника. Людина почувається некомфортно, бо їй доводиться у грижовому мішку носити значний вантаж.

В один момент (при кашлі, раптовому напруженні при підніманні чогось важкого тощо) може відбутися защемлення – у грижовому мішку затискається частина кишківника. Це призводить до порушення кровопостачання, гострої кишкової непрохідності. Якщо не діяти негайно і не прооперувати хворого впродовж 6-8 годин, частина кишківника може відмерти, і доведеться її видалити.

Тому якщо ви раптово відчули біль у ділянці грижі, вона затверділа, треба негайно звернутися у найближчий медичний заклад, в якому є хірургічне відділення. Поки ще не діє медична реформа на вторинній ланці, то можна й до нас – ми нікому не відмовляємо.

У кожного свій план

Стосовно планової операції – потрібно пройти амбулаторно ряд аналізів та обстежень, які підбирають кожному пацієнту індивідуально. Операція зазвичай проводиться в день госпіталізації. Якщо у людини є супутні патології, за яких хірургічне втручання є надто ризикованим, вони підлягають першочерговому лікуванню. У такому разі планова операція відкладається до часу, коли стан хворого буде стабілізовано. Якщо грижа великих розмірів, то перед операцією її потрібно спробувати вправити, щоби кишківник «звик» знаходитися в черевній порожнині. Без таких маніпуляцій можливі ускладнення.

Який метод обрати?

Лапароскопічний метод лікування грижі кардинально відрізняється від відкритого. Для пацієнта простішою і менш травматичною є лапароскопічна операція, майже без крововтрати. Вона викликає менший післяопераційний біль. Загалом тривалість больового синдрому менша після лапароскопічної операції, ніж після звичайної. Крім того, після лапароскопії коротший період реабілітації, і пацієнт швидше повертається до звичного способу життя. Але головна перевага лапароскопічного втручання – менший відсоток рецидивів, тобто повторного утворення грижі у цій ділянці, ніж при звичайній операції.



Річ у тому, що при лапароскопічному лікуванні грижі тканини не стягують, отвір не зашивають. На його місце накладають штучний імплант, так звану сіточку, яка кріпиться на очеревину. Як наслідок – немає відчуття дискомфорту, наче «десь тягне». Тривають такі операції зазвичай трохи більше години. Пацієнти встають на ноги в той самий день.

Таким методом за півроку ми зробили понад сто операцій.

Лапароскопічне лікування гриж можна проводити майже всім пацієнтам. Його не рекомендують пацієнтам при серцевих захворюваннях, оскільки операцію зазвичай виконують під загальним наркозом. Іноді ми комбінуємо спинномозкову і місцеву анестезію.

При маленьких пупкових грижах ми рідко вдаємося до лапароскопії. Їх можна прооперувати через маленький розріз. Тож немає сенсу вдаватися до більш дорогого хірургічного втручання.

Чи є життя після операції?

Через дві-три доби після лапароскопічної операції пацієнт може повертатися додому. Упродовж чотирьох тижнів йому не рекомендовано піднімати вантажі понад 5 кг, потрібно утриматися від фізичних навантажень. У разі хірургічного лікування рубцевої або пупкової грижі необхідно впродовж місяця носити бандаж. За цей час імплантат остаточно зафіксується в організмі. Залишається косметичний шов 7-10 см, і шви ми не знімаємо – нитки розсмоктуються самі.

Отже, затягувати з обстеженням і лікуванням у випадку грижі не варто. Інакше проблема може виникнути непередбачувано, у найменш доречний момент: перед весіллям, під час відпустки абощо. Операції ми робимо кожного дня, в середньому по 4-6 в день. За минулий рік виконали близько 1300, з них лапароскопічним методом – 546. Зазвичай влітку пацієнтів лікується менше, бо традиційно населення більше часу приділяє дачним ділянкам, городам, садочкам, клумбочкам і забуває про своє здоров’я. Натомість саме цієї пори року операції переносяться набагато легше».

Світлана Онищенко, "Чернігівщина" №22 (683) від 31 травня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: