Можновладці їздять полювати на Борзнянщину

Можновладці їдуть полювати на Борзнянщину

У мисливському господарстві «Великий Бір» біля села Берестовець Борзнянського району живе розумна свинка Машка. Їй два роки. Товстобока, з сіруватим п'ятачком. Вона зовсім не боїться людей. Ще поросятком єгері приручили її: з рук годували кукурудзою, хлібом, насінням і навіть цукерками. Тепер свиня, як побачить простягнуту з їжею руку, біжить ласувати.

Зазвичай свинтус гайсає по лісу. Нагуляється добряче, корінців і жолудів наїсться і повертається до мисливського двору.
П'ятого лютого по обіді застала її там. Свині було однаково — своя я чи чужа. Вона сумирно стояла, коли я гладила її, як кота, по спині, брала з моїх рук хліб. Та коли загавкали у вольєрі мисливські лайки, Машка помахала хвостом і побігла між соснами.

— Машка, Машка! — кликала я.
Де там, свиня петляла між деревами. Я ж іще хотіла її погодувати, зуби, очі роздивитися. Кинулася за твариною, та наздогнати звіра, який розвиває швидкість до 40 км на годину, було зась.
— Не засмучуйтесь, — казали мені єгері. — Трохи нагуляється, вернеться. Просто вона не голодна, нещодавно їжу по годівницях розвезли.
Повернення прудкої Машки пішла чекати в мисливський будинок-готель. Яка краса! Дубові столи, стільці, голови кабана, оленя, косуль, шкури вовка, куниці, опудала птахів.

— Усе це трофеї мисливців, — каже директор мисливського господарства 28-річний Святослав Савченко. — Тільки цієї зими наші єгері застрелили аж дев'ятьох вовків. Вони нападають на звірів, і не тільки на слабких, а й на молодняк. Нині на 25 з половиною тисячах гектарів лісу живуть близько сотні кабанів, олені, лосі, косулі, борсуки, лисиці, єноти, зайці. Років десять тому були
навіть зубри, забрели до нас. Не встигли розмножитись, як їх постріляли браконьєри.

До речі, останні час від часу заскакують на територію нашого мисливського господарства. 31 січня застрелили 150-кілограмову свиноматку. Та забрати тушу не встигли. Ми почули постріли і кинулися навздогін. Уазик наздогнали аж у Ніжинському районі, у кукурудзі. Знайшли дві рушниці. З них тхнуло порохом. З'ясувалося, браконьєри — місцеві жителі. Тепер їм доведеться сплатити 40 тисяч гривень за спричинені господарству збитки. Адже застрелена свиноматка була поросна. В ній було шість зародків, — розповідає Святослав Юрійович.

Гульвіса Машка з бору не поверталася. А вже і час обідати. У мисливському готелі пригостили домашніми котлетами з кабана. Смакота, і кнуром не відгонить.
— М'ясо вимочують, чи є якісь кулінарні секрети? — спитала у Святослава Савченка.
— Що м'ясо диких свиней має специфічний присмак — вигадка. Воно може відгонити сечею, тільки коли у звірів гін (розмноження).

Я нахвалювала котлети, а директор казав:
— Якби ви знали, який у нас бограч готують (зайчатина, тушкована у вині) і борщ. Його куштувати приїздять навіть гості зі столиці.
Роздивляюся готель. Затишні кімнати з величезними сучасними телевізорами, дерев'яними ліжками, стільцями, шафами. На підлогах
— шкури тварин. На стінах — фотографії мисливців-постояльців. Знайомі обличчя: депутати обласної ради, бізнесмени і навіть народні обранці з парламенту. Найвідоміший з них депутат-регіонал Сергій Ківалов. Серед чоловіків — одна симпатична жінка. Певно, донька чи дружина когось із любителів полювання. Хто ця красуня зі зброєю, директор не назвав.

— У нас вузьке коло відвідувачів — тільки засновники мисливського клубу, їх друзі і близькі, — говорить Святослав Савченко. — У заборонений для полювання період звірів не відстрілюють. А коли сезон — приїздять полювати і відпочити. Доба в готелі (з урахуванням харчування і відпочинку — 750 гривень. Для мисливця —1500 грн. (Для гостя, який не полює, — 750). Плюс доплата за застрелену тварину. Наприклад, вартість оленя чи лося від 5 до 30 тисяч гривень. Вартість козликів залежить від розміру рогів. Косуль, кабанів, вовків заганяють мисливські лайки. Звірів відстрілюють як із засідки, так і з вишок.

Починало сутеніти, а Машка, ну і справді свиня, ніяк не поверталася. Нам же ще на Чернігів їхати. Шукати її рушили на снігоході «Ямаха» (мотоцикл на лижах, розганяється до 100 км за годину, майже всюдихід, пального жере більше 16 літрів на 100 км). Зручний, щоб підвозити корми до звіриних годівниць. Трактором не доберешся.
За кілька кілометрів, під сусіднім лісом знайшли лише сліди від Машинних ратиць. Вреднюга, подумалося.
Час було повертатися, а свиня й хвоста не показала. Ну, хай гуляє, зітхнула я. Років шість ще поприносить приплоди — ото і все її щастя.

Валентина Остерская, Ольга Макуха,  щотижневик «Вісник Ч», №  7/1187

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: